Старання та розчарування групи «Авіатор»

На дитячому новорічному ранку можна одержати подарунок, а можна дізнатися правду про Діда Мороза.

Учасники групи «Авіатор» поділилися з читачами Glamurchik'a своїми найяскравішими новорічними спогадами, які потім змінили їхнє життя.

- На новорічних ранках я був Зайчиком, Звіздарем і навіть Ковбоєм, але це вже було в школі, в 5-му класі. У Діда Мороза я вірив до останнього, - ділиться Діма Тодорюк. – Одного разу до нас у садок прийшов Дід Мороз, і, сівши йому на коліна, я побачив чорні вуса, що визирали з-під білої накладної бороди. І тут я збагнув, що цей Дід Мороз - не справжній. Але остаточно в цій легенді все одно не розчарувався, вирішивши, що Дід Мороз просто занедужав і неодмінно прийде пізніше.

- На новорічних ранках я був Петрушкою, – каже Ігор Воєвуцький. – Костюми на новорічні ранки тоді шили батьки. У всіх хлопчиків ковпачки були зроблені з картону і стояли. А в мене був із трикотажу. І мені було так образливо, що в усіх ковпачки стоять, а в мене ні! Тож я доклав максимум зусиль, щоб він стояв хоч би на фотографії!

– На ранках я завжди був Зайчиком. В одну з дівчаток, з якою я зображений на фотографії, був закоханий протягом 7 років, – сміється Андрій Сторож. – Після садка ми пішли разом у школу, і з 2-го по 9-й клас я до неї залицявся. Дарував подарунки – косметику, сережки, персні, які батько привозив моїм сестрам з-за кордону. Але вона чомусь не оцінила моїх старань, і я залишив спроби завоювати її увагу.