Співачка народилася в Казахстані, освіту здобула в Москві і вже 17 років живе в Україні. На підготовку до цього інтерв'ю у мене пішло чимало часу – хотілося показати всю різнобічність Назгуль і не упустити деталей. Вона має досить рідкісний діапазон голосу від горлового співу до сопрано, що дозволяє їй виконувати як автентичний фольк, джаз, так і сучасну академічну музику.
Ми зустрілися з Назгуль в одному із затишних ресторанів у центрі Києва. Наша розмова затягнулася на кілька годин, у мене відразу виникло відчуття, що ми з нею знайомі давним-давно. Я сподіваюся, що мені хоча б частково вдалося передати характер Назгуль Шукаєвої.
Про любов до музики
Я люблю музику ще з самого дитинства, незважаючи на те, що моя сім'я ніяк з нею не пов'язана. Спочатку я вчилася в музичній школі, потім вступила до диригентсько-хорового музичного училища. Пізніше поїхала в Москву і... випадково вступила в муз. училище ім. Гнєсіних на естрадно-джазовий вокал, клас Л.А. Афанасьєвої.
Я, напевно, дуже щаслива людина, тому що в моєму житті часто зустрічаються люди, які часом вірять в мене більше, ніж я сама. Вони надихають.
Про Україну
Як я опинилася в Україні? Одним із моїх тимчасових захоплень був біг. Мої московські друзі професійно займаються цим видом спорту, і вони змушували мене бігати (сміється). Для мене це був цікавий досвід, але на відміну від них бігала я з куди меншим ентузіазмом.
Так, я брала участь в одному з київських марафонів. Потім поїхала до Харкова до друзів-КВНщиків. Часто виступала в Україні – в різних нічних клубах, грала з ді-джеями.
Про особисте
З чоловіком я познайомилася в Харкові. Пізніше ми переїхали до Києва, і ось живемо тут уже 17 років. Він програміст, створює програми для управління світлом. Теж творча особистість (посміхається). У нас троє дітей. Хлопчик і дві дівчинки – Данєчка, Аміна і Еліна. Творчість і особисте життя поєднувати складно. В сім'ї має бути повне взаєморозуміння.
Так, можливо, не завжди виходить рідним приділяти стільки уваги, скільки б хотілося, але моя родина бачить, що музика робить мене щасливою. А щаслива людина віддає в рази більше.
Про переломний момент
У 20 років я пережила клінічну смерть. Після цього у мене відбулася повна життєва переоцінка. Я багато для себе переосмислила. Наше тіло – священний інструмент, і ми повинні ставитися до нього з великим благоговінням. Потрібно завжди прислухатися до себе.
Ми не знаємо меж своїх можливостей і потенціалу, і я хочу знаходити нові грані зцілення і пізнання своєї сили.
Про людські страхи
Багато людей бояться смерті, але коли людина помирає – її сторінка просто перевертається і починається нова. Це говорить про вічність руху. Навіщо взагалі думати про те, чого ще не сталося? Потрібно жити тут і зараз, радіючи життю.
Про компліменти
Раніше я ніяковіла, коли мені говорили компліменти – як? за що? Я ж просто виконую свою роботу. Ці моменти стискають. А зараз настав час розширення. Не можна залишатися таким, як раніше.
У поспіху не завжди замислюєшся про це. Біжиш-біжиш, а куди? Досягнув, прагнеш до нового, і все одно не вистачає часу. А насправді пора б зупинитися на мить і відсвяткувати перемогу. Ми ж натомість тільки лаємо себе і вимагаємо ще більшого.
Наш найбільший страх – бути більшим ніж ми є... і в цьому головну роль відіграє ДНК.
Про критику
Іноді я критикую себе, але працюю над цим. А взагалі, мій головний критик і надійний тил – чоловік. Я завжди прислухаюся до його порад, тому що він потрапляє в точку.
Про зцілення співом
Люди можуть самі себе зцілювати співом. Співайте для себе і як можна більше! Коли ти співаєш в повний голос, то йдуть хрипи, кашель, і звідти "виходять" всі наші емоції. Зараз я проводжу вокальні семінари, пов'язані з обертонним співом (техніка співу з незвичайною артикуляцією в глотці/гортані, характерна для традиційної (особливо культової) музики народів Сибіру, Монголії, Тибету і тюркських народів – ).
Я працюю не тільки з професійними вокалістами, але і з тими людьми, які взагалі не знайомі з нотною грамотою. Головне, щоб було бажання. Йде робота зі страхами, що нас обмежують, адже багато людей бояться співати і стискаються. Це щоденна праця, яка подібна роботі біля балетного станка.
Про техніку горлового співу "кай"
"Кай" – це сакральний спів. Я б назвала його навіть містичним, бо він несе в собі розкриття нових пластів у людині. Раніше частіше експериментувала з цим звуком. Він дуже потужний.
Про джаз
Все життя для мене це суцільний потік безперервної рушійної сили, енергії, яка складається зі світла і частинок, величезне поле безмежного потенціалу. І все це виходить зі стану внутрішньої свободи.Так ось джаз для мене це та філософія внутрішньої свободи і діалогу з самим собою, це експеримент, який втілюється в звуки і емоції глибоких переживань.
Останні три роки я більше виконую сучасну класичну музику, експериментальний авангард. Це все музика, і вона не має кордонів, вона у всьому і всюди.
Про Alfa Jazz Fest
Alfa Jazz Fest – потужна структура з хорошою організацією і величезним потенціалом. Це справжнє свято і прекрасна можливість почути улюблених виконавців. Я обожнюю Дайану Рівз і просто молилася, щоб вона виступила в Україні. І її концерт справив на мене незабутнє враження. Можна годинами згадувати про чудові концерти на цьому фестивалі.
Багато хто вважає, що поняття джазу в сучасному світі "опопсилося", але я з цим категорично не згодна. Люди люблять багато говорити і мало робити. Але насправді такі фестивалі, як Alfa Jazz Fest, організовувати складно.
Про українські джазові тенденції
Я бачу, що в Україні йде музичний сплеск, в тому числі джазової музики і авангарду. Так, ми живемо у складний час, але коли було легко? У нас відбувається процес розвитку, і це головне. Для мене Україна сьогодні в авангарді, і, звичайно, їй складно, так як досвід, який проживає наша країна, не прожила ще жодна з країн СНД. Це досвід дорослішання і мудрості.
Про майбутній концерт
Я щодня багато репетирую. Мені подобається експериментувати і розвиватися. Зовсім скоро, 19 березня, у мене буде концерт у Національній музичній академії України імені П.І.Чайковського. Це далеко не перший мій сольник, але все ж я хвилююся, так як об'єдную різні музичні жанри.
Про музичні стилі
Який музичний напрям мені подобається більше? У мене немає однозначної відповіді на це запитання. Це ніби порівнювати старшу дитину з молодшою, а любиш їх однаково.
Я до сьогодні в пошуку свого особистого стилю, тому що мені подобаються багато напрямків. Він уже певною мірою сформувався і базується на стику музичних жанрів – джазу, авангарду, народної музики, автентичних пісень. Коли з цього виходить щось зовсім нове та інше, чого ти не очікував, – радієш цьому, як дитина.
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого онлайн-ресурсу
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі