Дмитро Шепелєв розповів про своє військове минуле (фото)

Відомий телеведучий Дмитро Шепелєв на відміну від інших чоловіків не відзначає свято захисників Вітчизни.

Цьому є своя причина - минуле цивільного чоловіка Жанни Фріске.

Своїми спогадами Діма Шепелєв поділився у соцмережі:

«На військовій кафедрі Університету мене недолюблювали: піжон і вискочка, хлопчик з телевізора, ще й веде щось там по радіо. Але найбільше дратували моє довге волосся.

Шепелев розповів також про хитрощі, до яких він вдавався:

«Але були і свої хитрощі. Хабарів на кафедрі не брали, але в замін на пачку паперу на багато що закривали очі. Папір був у ціні. Ще більше в цій армії для інтелігентів цінували вміння працювати з комп'ютером. Комп'ютери порошилися в офіцерських кімнатах, їх навіть не вміли включати. Так за пару набраних сторінок мені раз за разом давали відстрочку від перукарні. Але тільки до пори до часу. І коли в моїх машинописних послугах більше не потребували, довелося піти на хитрість. Я приніс довідку з роботи, про те що довге волосся - частина іміджу, ефірний образ, який ну ніяк не можна порушувати. Хитрість же полягала в наступному: довідка була... з радіо. Мою насмішку розкрили не відразу, а коли все ж дійшло, довелося нести папірець вже з телебачення.

Моїй спритності вистачило на два роки. На носі присяга, приймає сам міністр оборони. Порятунку чекати немає звідки: з'явишся на плац з патлами, присягати не будеш. Допомога прийшла звідки і чекати було не варто: сам полковник, голова кафедри, відвів мене вбік і стримано пообіцяв допомогти. Справжній офіцер не брав хабарів, але від української горілки та імпортних сигарет відмовитися не міг. Отже, день до присяги. Я щуплий молодик у військовому містечку стою навпроти під'їзду мого рятівника з пакетом заклично брязкати склом при кожному кроці. Назустріч виходить повний, немолодий чоловік. На ньому майка-алкашка, треники з бульбашками на колінах і сандалі на босу ногу. Завершувала образ біла панама. Так. Це був полковник. Так він виглядав по вихідних. Запросив піднятися. Ми увійшли. Він дістав дві склянки, розлив до країв горілку і простягнув мені одну сушку. «За присягу!» - трубним голосом скомандував він і перекинув склянку. Після показував фотоальбом, де серед інших чомусь запам'ятався його знімок з Дімою Маліковим. Але перлиною альбому була фотографія самого полковника в юності. «Але ж я тебе добре розумію», - цідив він мені, вже грунтовно поплив. «Адже я сам був такий же... Мулявін ... Пісняри!». На знімку красувався мій полковник з густими вусами, спущеними до підборіддя, і волоссям до плечей. «Не хвилюйся, допоможу я тобі».

Я погано запам'ятав, як повертався додому. Пам'ятаю каламутний ранок наступного дня і як від горілки крутило в животі. Поверх білої сорочки і костюма трійки на грудях у мене красується промаслений з нагоди присяги Калашніков, я карбував слова присяги. Кафедра закінчена. Через день я постригся».

«З тих пір 23 лютого я не відзначаю. Ніяк. Решту зі святом!», - підсумував Шепелєв.

Дивіться відверту фотосесію Альони Вінницької до 23 лютого!

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!