Віталій Козловський: Самостійне життя почалося з 14 років, коли мама поїхала в Італію на заробітки

Цього разу гості приготують для телеведучого гарбузову кашу з рисом і родзинками, м'ясо з баклажановими чіпсами і зігріваючий напій - глінтвейн. Напередодні зйомки Віталій розповів про свої кулінарні таланти та уподобання, а також поділився кумедною історією, яка сталася на кухні з його татом.

- Як часто вас можна застати на кухні за приготуванням чогось смачненького?

- Останнім часом не часто. Бракує на це часу. Крім того, що я гастролюю, записую нові пісні, беру участь у різних телепроектах, зараз у мене ще триває активна підготовка до сольного концерту. Він пройде 22 листопада в концерт-холі «Фрідом». Навіть поїсти нормально часу немає - хіба що між репетиціями можу щось перехопити. Але ви знаєте, мені не хочеться бутербродів, якихось важких м'ясних страв. Зараз я намагаюся вживати корисну їжу - овочі, фрукти. У мене більше енергії з'явилося. Я легко прокидаюся вранці, легко засинаю ввечері. А раніше у мене постійно був такий напівсонний стан, відчував важкість у шлунку і лінь - все через силу робив. А зараз зовсім інше відчуття. Правда, повністю без м'яса обійтися не можу, тому іноді балую себе, наприклад, якимось смачним нежирним стейком.

- Як ви прийшли до такого здорового харчування?

- Життя змусило. Торік у мене трапилися масові перевороти в житті. Це все позначилося на здоров'ї. У мене почалися проблеми зі спиною. Через що мені довелося на рік відмовитися від тренувань у спортзалі - не можна було давати зайві навантаження. До того ж мені завжди говорили, що потрібно на якусь спеціальну дієту сідати - менше їсти жирного, мучного, не пити газовану воду. Я до цього прислухався, і здоров'я покращилося. А ще я почав займатися пластикою за методикою Мухтара Гусенгаджиєва - найгнучкішої людини у світі. І після цього якось сам по собі перестав їсти шкідливу їжу. Мені просто не хочеться!

- Де, як і у кого ви вчилися готувати?

- У мене самостійне життя почалося з 14 років, коли мама поїхала в Італію на заробітки. Тоді тато часто їздив у відрядження, а сестра займалася своїм особистим життям. Тоді я й почав готувати. Дзвонив сестрі, і вона по телефону керувала процесом приготування певної страви. До того ж у той період я зустрічався з дівчиною, яка була на кілька років старша за мене, у неї було більше досвіду в кулінарії, і вона дуже багато мені підказувала в цьому плані. Тато теж учив кулінарним премудростям - наприклад, борщ я готував під його наглядом. Крім того я завжди міг звернутися до тітки Ані - я пам'ятаю, як вона вчила мене правильно смажити картоплю... Це все мені пригодилося в моєму подальшому житті - коли я переїхав до Києва і став повністю самостійним. Я розумів, що ніхто не прийде і не приготує. Пробував, експериментував на кухні і все виходило... Тим більше ти ж не будеш усе життя їсти один борщ, хочеться якогось розмаїття...

- Яке ваше найголовніше кулінарне досягнення?

- М'ясо «Чилі». Мені цей рецепт знайома з Москви розповіла. Це незвичайна страва з на перший погляд несумісними інгредієнтами - коли в овочеву жижу з перетертим у м'ясорубці і після цього протушкованим м'ясом додається перець, мариновані помідори, сметана і твердий сир. Якщо чесно, спочатку я думав, що вийде щось дивне на смак. Але м'ясо «Чилі» виявилося дуже смачним! Тепер це моя коронна страва. Після борщу, звичайно, тому що борщ - це святе.

- Домашньою консервацією коли-небудь займалися?

- Так, одного разу я законсервував одну банку вишні у власному соку. Але до зими ця банка не дожила. Я її з'їв буквально через два дні, тому що просто обожнюю вишню.

- Якісь кулінарні невдачі з вами траплялися?

- Я людина емоційна і темпераментна. Буває, що коли я готую, і мені хтось подзвонить і зіпсує настрій, то і страва не виходить. Дуже важливо, який у тебе емоційний стан під час готування. Якщо ти готуєш їжу для когось особливого, то і їжа має неповторний смак. Ще у мене бувають моменти, коли я щось готую і раптом згадую, що мені потрібно надіслати пару листів, іду - а коли повертаюся, виявляється, що все вже згоріло.

Кумедна ситуація сталася на кухні з моїм татом. Батьки приїхали до мене погостювати на кілька днів. І тато вирішив приготувати овочеве соте. А він, коли щось готує, любить використовувати багато приправ. Причому він ніколи не дивиться, які приправи бере, - може, приміром, рибну приправу засипати в борщ. Я теж люблю різні приправи. Навожу їх з різних країн світу. У мене вдома дуже багато пакетиків різних, всі вони лежать на кухні в одному великому кошику. А поруч із кошиком валялися упаковки з такими спеціальними різнокольоровими гідрогелевими кульками, які у воді розбухають, і в них потім можна тримати квіти. Ось тато подумав, що ці кульки - це якісь екзотичні приправи. І він кинув кілька кульок в соте. Приходжу я ввечері додому, батьки мене зустрічають, мовляв, сідай, будеш їсти. Я почав їсти соте, побачив одну кульку - думаю, ну, всяке може бути, можливо, з вази якось потрапила випадково. Дістав цю кульку і їм далі, дивлюся - ще одна. Заглядаю в каструлю - а там вся страва в цих кульках... Найцікавіше, що батьки самі їли це все, і гості вдень приходили - вони їх пригощали... Я кажу: «Звідки тут узялися ці кульки - це ж хімія»... А мама у мене жінка вразлива, відразу почала скаржитися: «А я-то думаю, звідки у мене печія, чому мені так погано...». Загалом, смішно вийшло!

- Але все добре закінчилося?

- Так! Всі живі і здорові залишилися.

- Яку найекзотичнішу страву ви у своєму житті куштували?

- Я багато чого пробував в екзотичних країнах - незвичайні морепродукти, тропічні фрукти... Але взагалі я консервативний - не дуже люблю експериментувати з їжею. Можу щось невідоме спробувати тільки в тому випадку, якщо воно мені зовні подобається. Ось недавно у мене була можливість у Китаї скуштувати скорпіонів у клярі. Але я відмовився. У мене ця комаха викликає таку відразу, що я не зміг її їсти.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!