Naviband: про Океан Ельзи, нові пісні, Білорусь і популярність

В Україну знову приїжджають життєрадісні Ксенія Жук і Артем Лук'яненко, Naviband, закохався в Білорусь європейського глядача.

Учасники групи Naviband Ксенія Жук і Артем Лук'яненко закохує в Білорусь, завдяки звучанню білоруської мови в піснях, широким посмішкам на обличчі і гарячим бажанням поділитися своєю любов'ю зі світом. Напередодні двох великих концертів у Києві та у Львові, tochka.net поговорила з хлопцями про українську та білоруську музику, післясмак від минулорічного Євробачення та попросила познайомити з Білоруссю, розповісти навіщо їхати і з чим повертатися із сусідньої країни.

З білоруською музикою старше покоління знайомилися з допомогою "Піснярів", покоління нинішніх 20-40-річних - "Ляписа Трубецкого". А коли почалося ваше знайомство з українською музикою?

Артем Лук'яненко: З дитинства. Пам'ятаю, як в 11 років я випадково купив в ларьку касету Океану Ельзи, і вивчив напам'ять "911" і "Кішка". (Артему зараз 25 років. - прим. ред.) І ще мені дуже подобалося творчість групи 5Nizza. Тоді мої однокласники слухали більш важку музику, тому я соромився говорити, що слухаю більш попсову музику зі всякими семплами. Згодом я зрозумів, наскільки різноманітна і розвинена українська музична сцена. Дуже подобається група Один в каное, Танок на майдані Конго, O.Torvald (коли хлопці грали поп-панк). Зараз ми слухаємо Джамалу, Монатика, Дорна, Бумбокс.

Ксенія Жук: Моє знайомство теж почалося з Океану Ельзи десь у віці 5 або 6 років. (Ксенії зараз 25 років. - прим. ред.). Друг моїх батьків дуже любив їх творчість і подарував мені касету "Янанебібув", у неї була дуже гарна обкладинка. "Той день" - одна з моїх улюблених пісень, я її навіть виконувала для всієї родини, стоячи на табуретці:) А ще ми разом з татом слухали Воплі Відоплясова і разом співали "буй-буй-буй". Мій тато - меломан, він дуже-дуже багато музики слухав найрізноманітнішої. Своїми знаннями в музиці я зобов'язана батькові. Зараз білоруси все більше знають українську музику. Так, ми слухаємо Бумбокс, Монатика, Джамалу, ONUKA. Минулого літа ми буквально заслухали пісню "Журавлі" The Hardkiss.

Артем: Так, ми в темі! :)

Ще не так багато білоруських музикантів співають білоруською. Чому ви вибрали ріднe мовe?

Артем: Ми не вибирали. Мова за нас обрало місце нашого народження. Ми народилися в Білорусі, і хочемо нести нашу культуру в світ. Найсильніше в людині - це його коріння. Якщо корінням буде пройнята творчість музиканта, то і слухачі, і він сам отримують найсильніший заряд енергії.

Що змінилося у вашому житті після Євробачення?

Артем: Ми тепер не можемо спокійно гуляти по Мінську в людний місцях або сидіти в кафе. Тому перестали кудись ходити - занадто багато уваги. Звичайно, ми чуємо в нашу адресу багато хороших слів, просять сфотографуватися. Ми розуміємо, що частково самі в цьому винні. Тому в Києві нам гуляти набагато простіше, тим не менш, коли ми грали тут свій перший сольний концерт, кілька разів нас теж впізнали. У нас стало більше концертів і виступів. Тепер ми точно знаємо, чим будемо займатися. У нас ясні цілі і масштабні плани.

К. Ж .: Мені дуже подобається, що в Мінську влітку все популярнішим стає проводити живі концерти на відкритих майданчиках. У нас стало все більше цікавих тематичних фестивалів. Ми вже з нетерпінням чекаємо літа, тепла, коли можна просто вийти і зіграти на вулиці. Я обожнюю співати під відкритим небом! Особливо на природі, в лісі.

Порадьте нам, українцям, на які фестивалі їхати в Білорусь.

Артем: У минулому році було дуже багато масштабних фестивалів. І майже на всіх найбільших ми виступили. Класний вийшов фестиваль "Рок за Бобров". Він зібрав близько 25 тис. xоловік, а хедлайнерами були білоруси BRUTTO. З білорусів ще грали ми і "Дай дарогу". Ще один дуже класний фестиваль, хоч і не настільки багатолюдний, наскільки атмосферне. Він називається Mirum, проходить в місті Мир, перебуваючи на сцені, ти дивишся на чудовий Мирський замок. Його організатори намагаються привозити цікавих артистів. Двічі виступала ONUKA. А в цьому році - Джамала. Ще два нових масштабних пивних фестивалю LIDBEER - в Ліді біля підніжжя Лідського замку і A-Fest в Мінську. У цьому році одним з хедлайнерів була група Океан Ельзи.

К. Ж .: Мені найбільше сподобався А-Fest, його організатор пивний завод "Олівар". Фестиваль проходить в Мінську, в одному з моїх найулюбленіших парків - Лошицький. Він дуже красивий, його зовсім недавно привели до ладу. Цього року хедлайнерами фестивалю були Джон Ньюман і De Fazz. З українських артистів - тут виступила Марія Чайковська.

А. Л .: В останні роки в Білорусі переймають досвід західних фестивалів: хороша організація, хороший лайнап. Ми дуже раді, що в Мінську тепер така двіжуха.

На яку з Ваших пісень публіка більше реагує, на "Гісторию Майга жіцця" або все-таки інші?

А. Л .: На "Гісториі" люди, звичайно, дуже пожвавлюються. Її добре знають. Але у нас є і інші пісні, які теж підспівують. Це пісня "Абдимі мяне" (укр. "Обійми мене"), це наша дебютна пісня. Її хором співають на фестивалях, а не тільки на наших сольних концертах. Є пісня "Виберу сам", в ній дуже простий мотивуючий приспів.

К. Ж .: Навіть діти співають. З цією піснею у нас пов'язано безліч смішних історій.

А. Л .: Є ще пісня "Бяжы", яку від нас завжди чекають. Але взагалі весь наш концерт схожий на одну велику пісню.

У вас дуже класні тексти. Хто автор?

К. Ж .: Ми вдвох. Більшість пісень написав Артем, а є і такі пісні, в яких ми доповнюємо один одного, по слову. У нас з Артемом в групі немає поділу обов'язків.

А. Л .: В нашому свіжому альбомі "Адной дарогай" є дві пісні на слова поетів - "Як я жыу без цябе" приголомшливого автора Сергія Граховського і Навальніца Миколы Аврамчика. Нам часто надсилають вірші, але вони поки не потрапляють в настрій. Нам подобається співати про те, про що ми хочемо сказати прямо зараз.

К. Ж .: Просто співати чуже складніше. У своїх піснях ти повністю причетний до музики і слів, тому ти несеш повну відповідальність за них на сцені.

Кого б ви порадили почитати з білоруських письменників?

К. Ж .: "Дикая охота короля Стаха" - одне з моїх улюблених творів Володимира Короткевича.

А. Л .: Його ж "Колосья под серпом твоим". Дуже мені подобається Сергій Граховський з його дуже глибокою лірикою і прозою. А ще творчість Анатолія Сиса і твір Андрія Мрыя "Записки Самсона Самасуя".

К. Ж .: А хто написав "Поліський Робінзон"?

А. Л .: Янка Маур, але це дитяча книга.

К. Ж .: Але підліткам теж потрібно читати хорошу літературу.

А. Л .: Романи Адама Глобуса. Трилогію Івана Мележа "Полесская хроника".

Куди поїхати в Білорусі?

А. Л .: На Полесье! Це неймовірний край. Він служить джерелом натхнення для багатьох, і в тому числі для Володимира Мулявіна (художній керівник вокально-інструментального ансамблю "Песняры". - прим. ред.). Мій тато інструктор по цигун, практикує понад 20 років, він постійно знаходиться в пошуку місць енергії. І він вважає Полесье одним з таких магічних місць.

К. Ж .: Одне з таких місць знаходиться в хвойники під селом Юровичь Гомельського району. Тут була одна з стоянок первісних людей на території сучасної Білорусі.

А. Л .: Там дуже мальовнича гірська місцевість, поросла добривами. Ви бували коли-небудь в дібровах?

К. Ж .: Там дуби ось такі! (Розводить широко руками.) Там виріс батько Артема. Він розповідав, як під ногами шарудить килим з жолудів. Енергетика там приголомшлива!

Артем: На Полесье ми знімали відео на пісню "Бяжы", який нам зняв режисер Кирило Нонг. У ньому він хотів показати красу нашої Білорусі. Зйомки цього кліпу були найцікавішими в нашому житті. Вони тривали шість днів, і ми об'їхали одні з найкрутіших місць.

К. Ж .: Одним з таких місць стало озеро Нарочь в Нарочанському національному парку. Там ростуть незаймані ліси. Перш ніж приступити до зйомок, Кирило ретельно підготувався, сам знайшов локації.

А. Л .: Ми спускалися по річці з поліщуків (жителем Полесья - прим. ред.), Чоловіком, який живе прямо на березі річки. Прокидалися разом зі сходом сонця, каталися на човні, ловили рибу.

К. Ж .: Одного разу ми так замилувалися природою, що нас віднесло далеко вниз за течією. У нас було всього одне весло. І я допомагала Артему догрести до берега руками.

А. Л .: Це було неймовірно круто! Ми були майже на кордоні з Україною, до речі. На річці Прип'ять.

Ксенія: Він нас годував рибою, яку сам виловив і запікав в печі. У цих місцях практично немає людей. У кліпі є кадр, де по камінню в самому серці лісу тече струмок, де видно, що іноді з наметами зупиняються люди. Вода в струмку чиста-чиста, хрустка і солодка. Обов'язково приїжджайте в Білорусь - у нас дуже красиво.

А. Л .: У нас дуже багато озер. Ти знаходишся на одному озері, а через 50-100 метрів бачиш наступне. А якщо ж піднятися на пагорб, можна розгледіти цілий ланцюжок, часом з восьми озер. Там, до речі, теж щорічно проходить класний фестиваль Viva Braslav Open Air.

К. Ж .: Дуже красива природа навколо Несвижського і Мирського замків. Їх грунтовно відреставрували, і хоча і намагалися зберегти дух історії, місцями замки вже мало схожі самі на себе, все дуже вже поштукатурені, пофарбовано, відполіроване. Але якщо подивитися на замки здалеку, вони виглядають приголомшливо і змушують грати уяву на повну потужність.

А. Л .: Як ви, напевно, зрозуміли, природа є для нас одним з головних джерел натхнення.

Що в Білорусі потрібно обов'язково спробувати?

Артем: Щоб добре і смачно поїсти, приїжджайте в гості до моєї бабусі в село Мосар у Вітебській області:) Ми, коли граємо десь поруч, всією групою вирушаємо до бабусі переночувати, і тільки вранці, грунтовно поївши, повертаємося до Мінська. Бабуся любить, коли ми приїжджаємо великою компанією і закочує бенкет на весь світ.

К. Ж .: До речі, там теж неймовірні "краевиды".

А.Л .: Насправді українська і білоруська кухні дуже схожі.

К. Ж .: Драник, борщ, мачанка ...

А.Л .: У вас немає Мачанки? Це млинці з дуже смачною м'ясною піджаркою.

Які подарунки везти з Білорусі?

К. Ж .: Журавлину в цукрі. Зефір, желейні цукерки і мармелад виробництва "Красный пищевик", що в Бобруйську. Якщо потрапити на свіжу партію, то вони просто приголомшливо смачні. І обов'язково Глибоцького згущеного молока. Місто Рогачев (Гомельська область) і місто Глибоке (Вітебська область) вічні "суперники" по виробництву згущеного молока. Одного разу, коли ми приїхали в Рогачов, нам вручили в подарунок цілу банку Рогачевського згущеного молока, примовляючи: "Наша згущене молоко смачніше!". Вони знали, що Артем родом з Глибокого;)