Поппі Дрейтон про фільм "Захар Беркут": "У серці моєї героїні палає вогонь, який неможливо згасити"

У жовтні на великі екрани вийде український історичний екшн "Захар Беркут", який вже називають наймасштабнішим фільмом часів незалежної України. До створення стрічки долучилися голлівудські режисери та актори, серед яких — Поппі Дрейтон. Акторка зіграла Мирославу, кохану Максима Беркута та доньку Тугар Вовка.

Ми розпитали Поппі про те, як вона готувалася до зйомок та що вплинуло на її рішення зніматися в українському фільмі.

Чому ви прийняли рішення взяти участь у фільмі?

Більше за все на моє рішення вплинуло знайомство з командою, яка працювала над стрічкою, — продюсерами, Раджа та Юрієм, і режисером Джоном. Ми зустрілися за сніданком у Лос-Анджелесі, і я відчула, що між нами є творчий зв’язок. Мені одразу стало зрозуміло, що у нас з Джоном схоже бачення, а це є надзвичайно важливо для злагодженої роботи з режисером. Потім, коли мої агенти зателефонували мені і сказали, що мене затвердили на цю роль, я була на сьомому небі від щастя.

Чи стала ця роль особливою для вас, і якщо так, то чому?

Так, Мирослава — дуже особлива роль для мене, оскільки вона втілює в собі такий пригодницький дух, таку силу і хоробрість... У її серці з самого початку палає вогонь, який неможливо згасити. Думаю, у сценарії мені особливо сподобалося й притягнуло те, що мій персонаж стоїть перед нелегким вибором – битися пліч-о-пліч із батьком, або ж рятувати Максима, чоловіка, якого вона любить. Для мене це було дуже цікаво, оскільки вибір між рідними та коханням є дуже важким і мені не терпілося зіграти це як акторці.

Поппі Дрейтон у фільмі "Захар Беркут" © прес-служба

Як змінюється персонаж Мирослави протягом фільму?

Дійсно, персонаж Мирослави зазнає великих перетворень протягом цієї історії. Спочатку вона була дуже впертою — дівчина, яка гуляє сама по собі та батько не може їй наказувати. Але її світ змінюється, коли вона виривається з безпеки своєї домівки і сім’ї, де вона живе під опікою свого батька. Раптом усе більше не обертається тільки навкруги неї. Мирослава перестає бути просто вольовою дівчиною із багатої сім’ї. Вона виходить у справжній світ і намагається знайти своє місце серед безлічі людей, яких вона насправді не знає, серед односельців, які її не приймають. Граючи її, мені було цікаво спостерігати, як Мирослава адаптується та змінюється у цьому новому і незнайомому для себе середовищі, знаходить нових друзів і б’ється пліч-о-пліч із ними.

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

"Я називаю її Ольга Пошлякова": інтерв'ю з бабусею, яка зіпсувала афішу співачки

Як ви готувалися до своєї нової ролі? Що вам для цього знадобилося?

Насправді, мені довелося добряче попрацювати, щоб підготуватися до цієї ролі. Я люблю глибоко проробляти своїх персонажів. Я дуже багато працювала над сценарієм, але я також начиталася про Київську Русь, історію України та монголо-татарської навали.

Крім того, я розпочала інтенсивні фізичні тренування як тільки дізналася, що мене затвердили на роль. Я багато їздила верхи і за можливості брала уроки стрільби з лука у Лондоні між пробами і роботою. У мене був особистий тренер, колишній військовий, який дуже допоміг із фізичною підготовкою до цієї ролі. Усе це я зробила до того, як приїхати в Україну, що дало мені певну фору, коли я прибула на знімальний майданчик.

У вас було багато незвичайних костюмів і гриму. Якою була ваша реакція, коли ви вперше їх побачили?

Я була дуже вражена нашими декораціями і костюмами! Увага до дрібниць була просто феноменальною! Все, починаючи з кайданів, які у фільмі на нас вдягали татари, закінчуючи намистами і прикрасами – ручної роботи. Саме такі деталі наповнили фільм почуттям реалізму і правдивості. Костюмери і дизайнери нашої стрічки – просто найкращі з кращих! Любов і турботу, які вони вклали у свою роботу, можна побачити неозброєним оком.

Які у вас найбільш і найменш улюблені сцени, що вам довелося зіграти в цьому фільмі?

Парадоксально, але сцена, що мені подобається найбільше і найменше — це одна й та сама сцена. Мова йде про епізод, у якому Мирослава свариться зі своїм батьком у юрті, де монголи беруть нас у заручники і утримують у маленькій юрті. У цей момент Мирослава дізнається, що її батько віддав Бурунді-Хану прикрасу, що належить коханому дівчини, Максиму, тобто зраджує його. Це була сцена, через яку я хвилювалася найбільше.

Ви працювали із командою режисерів – Джоном і Ахтемом. Чи відчули ви велику різницю в їх стилі роботи?

Так, звичайно їх підхід дуже відрізняється. Джон ставиться до процесу з великою пристрастю, дуже практично і інстинктивно. Він ніколи не сидить на місці і його навряд чи колись побачиш у кріслі, адже він завжди бігає по майданчику і постійно розв’язує різні проблеми. В Ахтема набагато м’якший підхід, він спокійний, розслаблений і врівноважений. Говорить він небагато, але коли щось каже, дуже обережно підбирає слова. Мені сподобалося працювати з ними обома. Я люблю порівнювати їх із сонцем та місяцем. Саме різниця їх енергій вдихнула життя у цей фільм, і я вважаю, що це прекрасно.

Які почуття та емоції відчує загальна аудиторія, переглядаючи цю стрічку?

Сподіваюся, що переглянувши нашу стрічку, глядачі побачать, наскільки важливою є сім’я. Ця ідея проходить лейтмотивом крізь весь фільм. Також наша стрічка є важливим нагадуванням для кожного — необхідно боротися за те, у що вірите. Навіть у моменти відчаю, ви маєте продовжувати і не зупинятися. Це надзвичайно важливо і я сподіваюся, що наші глядачі побачать це у фільмі.

Раніше ми публікували перші подробиці третього сезону української костюмованої драми "Кріпосна".

ЧИТАЙ ТАКОЖ: