Олег Маслюк про нову комедію "Бурштинові копи"

Жовтень цього року порадував українців прем’єрою головної комедії осені "Бурштинові копи" (НЛО TV, студія "Мамахохотала"). Стрічка нині йде у прокаті, тому ті, хто ще не подивився фільм, можуть сміливо йти в кіно і писати відгуки. Адже більшості глядачів до вподоби історія столичного копа Максима (Євгеній Янович), котрого через секс-скандал "зсилають" у невеличке селище на Житомирщині. Там він кидає виклик бурштиновій мафії і бореться не тільки за справедливість, а й за своє кохання. У такому непростому ділі Максу допомагає Богдан (Олег Маслюк) – добрий і харизматичний сільський коп. Саме образ Богдана глядачі згадують найчастіше. Тож ми вирішили поспілкуватися з виконавцем головної ролі Олегом Маслюком і дізнатися про все з перших вуст.

Олеже, розкажи більше про свого Богдана. Який він?

Коли читав сценарій, уже вимальовував в голові образ. Богдан знає, хто він і навіщо пішов у поліцію. Не тільки, щоб самоствердитися і показати "старшакам", які його вовтузили, що він головний, а ще й щоб показати, що в ньому є добра надія змінювати щось на краще. Він добродушний хлопець із села, головною рисою якого є парадоксальна довіра. Богдан до чогось небезпечного і екстремального довірливо ставиться, а до речей, до яких варто було б дослухатися, – з недовірою. Тож я намагався вкласти у нього такі риси, а ще, коли ми розмовляли з режисеркою Алею Бухтіяровою, вона пояснила, що хотіла би бачити у Богдані дорослу дитину.

Доросла дитина – це як, у твоєму розумінні?

Мені здається, що всередині ми всі хочемо залишатися вільними до своїх скажених внутрішніх пропозицій, але не завжди ми можемо їх реалізовувати, як ми хочемо. Доросла дитина – це баланс дитячої свободи і дорослого "но-но-но" всередині нас. Коли це зберігається на правильному рівні – все добре, людина кайфує. А коли починаєш себе зажимати ось цим "но-но-но", то це змушує зникати "ямочки на щічках", і ти стаєш грузнішим. Доросла дитина – це баланс оцього дитячого "все хочеться, все потрібно" і дорослого "но-но-но".

Зазвичай на екрані ти дуже позитивний добряк. Чи хотілось тобі зіграти щось контрастне?

Звісно, хочу! Це якась універсальність актора, випробування характеру. Але здається, що прям зараз я ще не готовий морально-творчо і за своїми навичками втілити якусь категорично іншу роль. Хоча недавно знімався в серіалі в некомедійній ролі – я там серйозний хлопчина, і в одній серії навіть плакати довелося.

Чи є у тебе як актора "теми-табу"?

Скажу, що в голові у мене немає поняття "табу". Якщо скажуть лягати за сценарієм у труну – запросто.

А маніяка зіграти?

А ось тут все залежить від сценарію. Нетфлікс та інші платформи знімають масово серіали про маніяків, і це людям подобається. Але вони якось роблять це занадто художньо, так, щоб люди співпереживали "поганим". Вважаю, що треба показувати негативних персонажів негативними, і в такому випадку я б зіграв маніяка.

У "Бурштинових копах" ти граєш доброго і відважного поліцейського. А в реальному житті у тебе були якісь історії, пов’язані з поліцією?

Є одна така. Значить, уявіть собі: надворі вечір, це Великдень, і якось ми пізненько затрималися з друзями. Дивимося, щось нехороше відбувається: хлопчик і дівчинка гуляють, до них підбігають якісь двоє і починається вовтузлово, бійка. Ми, звісно, підбігли розбороняти, і нам це вдалося. На цьому історія могла би закінчитися, але хтось викликав поліцію. І тут я чую фразу "їде поліція, треба всім бити всіх, щоб всіх забрали". При чому, тих двох, які були ініціаторами бійки, посадили спереду в поліцейській машині, а нас із другом – назад, у "клітку". Приїжджаємо ми у райвідділок, і я чомусь вирішив, що треба виходити з піднятими руками. Міліціонер (ще тоді міліція була) каже: "у тебе що, є пістолет?" Кажу, що нема. Тоді він каже: "Так опусти руки". Трохи ніяково стало. Зрештою, все добре закінчилося! Написали в протоколі, що ми гуляли з сім’єю, і нас відпустили.

Чому глядачі повинні сходити на комедію "Бурштинові копи"?

Бо це класна, добра і цікава українська комедія. Бо там красиві дівчата і ми, здається, теж непогані. Бо я буду радіти і добре про вас думати! Сходіть обов’язково!