«Рада, що він більше не страждає»: Мадонна висловилася про смерть брата від раку

Легендарна американська поп-зірка Мадонна випустила першу заяву про смерть свого покійного брата Крістофера «Кріса» Джерарда Чікконе. Після того, як представник Крістофера підтвердив, що родич співачки помер від раку в п'ятницю, 4 жовтня у віці 63 років, Мадонна поділилася зворушливим постом в інстаграмі.

Читайте також: Відома українська співачка пішла від чоловіка після 5 років шлюбу

Поряд із серією фотографій з Крістофером на церемоніях нагородження та на знімальному майданчику, 66-річна Мадонна розпочала своє послання зі спогадів про проведений час разом із братом. Знаменитість розповіла про те, як у юні роки її з Крісом об'єднував та рятував танець. За словами артистки, після її переїзду до Нью-Йорка родич також вирішив залишити рідні місця і навіть був креативним директором багатьох її турів. Мадонна додала, що деякий час не спілкувалася з Крістофером, проте, коли стало відомо про його хворобу, вони знову зблизилися. Наприкінці публікації зірка сцени заявила, що рада, що страждання її брата закінчились.

Повний текст заяви Мадонни про смерть її брата Крістофера Чікконе

«Мого брата Крістофера більше немає. Він був найближчою мені людиною так довго. Важко пояснити наш зв'язок. Але він виріс з розуміння того, що ми різні, і суспільство лаятиме нас за те, що ми не слідуємо статус-кво. Ми взялися за руки і танцювали крізь божевілля нашого дитинства. Насправді танець був своєрідним суперклеєм, який утримував нас разом. Відкриття танцю в нашому маленькому містечку на Середньому Заході мене врятувало, а потім з'явився мій брат, і це врятувало і його. Мій учитель балету, якого теж звали Крістофер, створив безпечний простір для мого брата, щоб бути геєм. Слово, яке не вимовлялося і навіть не шепотілося там, де ми жили. Коли я нарешті набралася сміливості поїхати до Нью-Йорка, щоб стати танцюристкою, мій брат пішов за мною. І знову ми взялися за руки і танцювали крізь безумство Нью-Йорка! Ми поглинали мистецтво, музику та кіно, як голодні тварини, ми були в епіцентрі всіх цих вибухів. Ми танцювали крізь безумство епідемії СНІДу. Ми ходили на похорон, плакали та ходили на танці. Ми танцювали разом на сцені на початку моєї кар'єри, і врешті-решт він став креативним директором багатьох турів. Коли справа стосувалася гарного смаку, мій брат був Папою Римським, і треба було поцілувати обручку, щоб отримати її благословення. Ми кинули виклик Римсько-католицькій церкві, поліції, моральній більшості та всім діячам влади, які вставали на шляху художньої свободи! Мій брат був поряд зі мною. Він був художником, поетом та візіонером. Я захоплювалася ним. Він мав бездоганний смак. І гостра мова, яку він іноді використовував проти мене, але я завжди прощала його. Ми разом злітали на найвищі висоти і борсалися в найнижчих низовинах. Якось ми завжди знову знаходили одне одного, і ми трималися за руки і продовжували танцювати. Останні кілька років були нелегкі. Ми не розмовляли деякий час, але коли мій брат захворів, ми знов знайшли одне одного. Я робила все можливе, щоб він жив якнайдовше. Він відчував такий сильний біль до кінця. Ми знову трималися за руки, Ми заплющували очі та танцювали. Разом. Я рада, що він більше не страждає. Ніколи не буде нікого на нього схожого. Я знаю, що він десь танцює».