Такий текст ми читаємо в соціальній мережі на сторінці Ігоря Франчука.
Написано два місяці тому, кінець лютого 2012
. Я зараз у Криму з дітьми. Їх мама вирішила мене поиметь по повній і подала через кращих адвокатів в англ суд позов щоб мене обмежити в батьківських правах із забороною бачити дітей, тільки в присутності її людей. Аргументи що я їх б'ю, не пускаю додому днем тільки ночувати і вважаю другим сортом людьми. Її чоловік платить гроші, юристи працюють і часто сама нахабна брехня в гарній упаковці може пройти. На 2 березня перше слухання. Я коли отримав повістку то зрозумів що якщо не заберу дітей то більше їх не побачу. Ми 23 прилетіли в Україну. Уже коли були в літаку вона отримала наказ суду про заборону вивозу дітей. Хлопчаки мені розповіли що хочуть вчитися в PSI (Печерська міжнародна школа), жити зі мною, але дуже її бояться. Кожен раз коли добре поговорять зі мною по телефону (перебуваючи з нею) - вона кричить і загрожує Ясі, у нього йде кров з носа, вона навіть не вибачається, регулярно вибиває двері якщо він від неї ховається. Саша не влазить в конфлікти, все повторює за нею. Таня реально зомбує дітей. Після розмови з нею Саша не спить до 6 ранку і плаче. Мені про це говорили матрони в школі, але я і сам бачу зараз це.
Коротше ситуація дуже важка і поки по мирному договору діти жили в бординг школі в Англії і був графік проведення канікул, вихідних то все було більш менш. З минулого року їх мама вирішила поламати баланс-стала не віддавати дітей, приїжджати в школу раніше їх забрати в мої дні, влаштовувала бійки, крики. За подібне її поведінка 4 роки тому ще в Києві дітей довелося забрати з Печерської школи. Директор школи написав лист із забороною їй з'являтися на території школи з за погроз на адресу вчителя. Зараз історія повторилася. Але я їй заважаю, тк малі мене люблять. Але вона їх обробляє проти мене по повній. Папа вам купив GAP одяг, звозив економ класом, побудував будиночок на дереві в Криму - все відстій, я ж вас одягаю в Діор, а будиночок це вам жити, він вас не пустить у великий будинок. І все це вона їм підносить регулярно і монотонно. Багато всього іншого ще по страшніше. Я навіть уявити не міг що вона буде використовувати дітей у своїх всіх фінансових хотєлка з новим португальським чоловіком. Діти правда сказали що він її вже сильно побив в ліфті в Португалії. Але тим не менш купив будинок у Лондоні і платить за кращих адвокатів-акул проти мене в Лондоні.
Я подав до суду український скасувати мирову угоду тк вона неодноразово його не виконала і хочу змінити місце проживання дітей зі мною. Я вже втомився щоразу після проведення часу з нею дітям пояснювати про головне в житті і ким треба прагнути стати ...
Побачивши запис на сторінці Ігоря, Тетяна Франчук почала писати коментарі.
- Я МОВЧАТИ БІЛЬШЕ НЕ МАЄ НАМІР! Ти хворий! ВСЕ ЩО ти пишеш-це нахабна брехня! Бійся бога! Перестань Маніпулювати умами людей! Перестань Прикривайте ДІТЬМИ! СКАЖИ СВОЇМ ДРУЗЯМ ПРАВДУ СКАЖИ ДРУЗЯМ ЗА ЩО ТИ МЕНІ мстиш! ЦЕ ТИ ДІТЕЙ РОЗДІЛИВ! ЦЕ ТИ вивіз їх НЕЗАКОННО! ЦЕ ТИ позбавив мене і Сашу СПІЛКУВАННЯ З Ярославе! ДІТЕЙ ТИ НЕ ЛЮБИШ! ЛЮБЛЯЧЕ БАТЬКИ ТАК НЕ ВЕДУТЬ. Перестань зводить особисті рахунки І ПОДУМАЙ ЩО ТИ ТВОРИТИ! Травмуючи ДІТЕЙ! НЕ ЗМІГ ТИ ПЕРЕЖИТИ ЩО Я кинути тебе ЧЕРЕЗ твоїх зрад! Покохали одне! КУПИЛА В ЛОНДОНІ КВАРТИРУ! І перестань знущаються над дітьми І залучати їх до СВОЇ БРУДНІ ІГРИ. Я не психіатр, щоб ставити діагноз, але коли людина вигадує історії далекі від реальності, - ето як мінімум дуже дивно)
Ігор Франчук теж вирішив уточнити деякі деталі цієї скандальної ситуації.
- А зараз все ще складніше .. Ярослав зі мною, Саша не відповідає ні мені ні брату, повна його ізоляція, брати бачилися за два місяці три рази і весь час зі скандалом і прокльонами на мою адресу і побажаннями то померти то сісти у в'язницю .. І ходить по всім і плаче сльозами що її ображають і не дають дітям в Англії жити. Зрозуміло що тут не мед .. І брехня на брехні, що в позовах до судів, що у зверненнях до преси або в службу по дітях. Хто то вірить, хто то поправляє матеріальне становище. А хлопці розділені, не можуть ходити до школи і бояться що буде завтра.