Ви берете участь у шоу «Як дві краплі» на телеканалі «Україна». У який образ ви б хотіли перевтілитися?
У мене багато таких образів, які я б хотів зробити. Але я не на кожен замахнусь. Безумовно, я б хотів попрацювати з таким персонажем, як Володимир Висоцький, але, скоріше за все, я навіть не ризикну це зробити. І я сподіваюся, що мені не випаде цей персонаж, тому що я можу зробити так, що мене зненавидить півпланети, які обожнюють Висоцького, як і я, власне, теж. Я ж не професійно зображую інших людей, я тільки вчуся. У цьому шоу одним з головних девізів для себе я вибрав такий: я хочу чогось навчитися.
Якщо говорити про навчання, вам випала можливість заспівати в різних жанрах. Який із жанрів здався вам ближче за інші?
Рано про це говорити. Адже все шоу ще в процесі зйомок, а пісні в процесі підготовки. Але з багатьох пісень, які мені вже вдалося заспівати, пісня Джорджа Майкла «Freedom», яка звучала на першому ефірі, мені сподобалася найбільше. Не знаю чому, я її відчув абсолютно своєю піснею.
Андрію, ви народилися в Литві, як часто ви буваєте на батьківщині?
На жаль, дуже рідко, тому що у мене там не залишилося родичів. Усі роз'їхалися. Але там досі живуть друзі моїх батьків. Останній раз, якщо я не помиляюся, я там був ще підлітком.
Пам'ятайте момент, коли вперше Київ побачили?
Так, я коли приїхав з Вільнюса до Києва, мені він здався дуже великим містом, просто величезним. Тому що Вільнюс дуже компактний і, я б навіть сказав, маленький. А Київ мені здавався просто величезним містом. Я, по-моєму, тільки через рік життя в Києві став якось розуміти і приймати ситуацію.
Ви можете назвати себе литовцем?
Ні, я етнічний українець. Справа в тому, що в Литві протягом століть проживало багато українців, колись це була одна країна під назвою Річ Посполита, або Князівство Литовське. Тобто Україна була поряд з Литвою. Навіть у мовах(литовській та українській) є безліч схожих слів.
Андрію, скажіть усе-таки, що означає ваша приставка - «EL»?
«EL»? Справа в тому, що відразу, коли почав співати, мені не захотілося мати якийсь абсолютно стандартний псевдонім або стандартне сценічне ім'я. Хотілось якось позначити свою космополітичність, позначити, що я людина європейська внутрішньо, що мені подобається культура загалом, і я не намагаюся ставити якихось кордонів. І коли я задумався про сценічне ім'я, я, в першу чергу, згадав дитяче прізвисько, і подумав, що «EL» буде непогано.
Як ви реагуєте на плітки?
Про мене досить часто в інтернеті з'являється якась зовсім безглузда інформація, а я просто не вважаю за необхідне це заперечувати. Чесно зізнатись, я просто не знаю, про що говорити з журналістом, який просто на ходу вигадує якусь історію, а потім просить якихось коментарів. Тому я нічого не заперечую.
Мало хто знає, що ви ще й актор - грали в «Гамлеті».
Так. Колись давно ми з Наталею Могилевською сиділи в одному з київських ресторанчиків, пили каву і базікали про театр. А за сусіднім столиком сидів дуже відомий режисер Андрій Жолдак. З нами тоді була письменниця Лада Лузіна. А вона людина смілива, тому відразу підійшла до Андрія Жолдака і каже: «Здрастуйте Андрію, я Лада Лузіна, он там Могилевська, там Кравчук, хочемо з вами познайомитися». Наташа запропонувала йому зробити театральний проект. Жолдак дуже скептично подивився на нас і через п'ять хвилин сказав, що в плані театрального проекту він би залишив за цим столом лише одну людину - ця людина, можливо, зіграє у нього Гамлета. Він вимагав від мене буквально за добу прийняти рішення, тому що я мав включитись у вже розпочатий проект, переїхати в інше місто на довгі репетиції та закинути концертну діяльність. Перші репетиції я ще якось поєднував з концертами, але потім, коли почалися гастролі за кордоном, поєднувати спів і театр не було ніякої можливості через брак часу. І тоді я прийняв рішення піти з медіа-простору України: не співати, не розміщувати на радіо нових пісень, не давати інтерв'ю, тобто дати відпочити від себе.
Не шкодуєте зараз про це?
У мене більше ста двадцяти виступів у ролі Гамлета в двадцяти п'яти країнах і безліч нагород. Це велика школа, велика армія, і робота з таким театральним генієм двадцять першого століття, як Андрій Жолдак, який зараз працює в Берліні, в Парижі, ставить у Маріїнському театрі в Петербурзі, - це велика честь. Але... повертатися в шоу-бізнес і в масову культуру виявилося не таким простим заняттям. Тут, знову-таки, все вирішує пісня. І ми разом з Мішею Некрасовим написали пісню «Голливуд», записали дует з Андрієм Данилко «Лети на свет». І от відтоді я продовжую займатися шоу-бізнесом і, на мій погляд, я ще не набрав тієї висоти, яку хочу набрати, але я в процесі, як літак, який набирає висоту.