Наводимо вам запис Євгена Рибчинського.
«Сьогодні розмовляв з Тамріко Гвердцителі. Після трьох-чотирьох речень по роботі, вона врешті вимовила те, що було між рядків професійної розмови:
- Женю, коли це все закінчиться?
Це ж якесь божевілля! Люди мов з глузду з'їхали. Ненависть така, що не віриться, що ще учора діди пліч-о-пліч воювали проти спільного ворога. Звідки така лють?
- Тамара, - кажу, - від любові до ненависті, як відомо, один крок. І Росія його зробила. Ми завжди не любимо тих, у кого в боргу. Так от, після захоплення "по-тихому" Криму, росіяни у несплаченому боргу перед українцями. Тому і божеволіють у злобі своїй. Ненавидять підсвідомо самих себе і виміщують провину свою на жертвах свого злочину.
- Женю, - відповідає, - я люблю Росію, але на превеликий жаль ви праві!
Зітхнула і попрощалася, додавши:
- Я щоденно молю Бога, щоб дав нам мир! Та, мабуть, комусь це потрібно...»