Костя Бочаров він же MÉLOVIN – молодий співак, переможець 6 сезону вокального шоу "Х-фактор" на СТБ. Мені було цікаво поспілкуватися з Костею, тому при першій же можливості домовилася з ним про інтерв'ю.
Ми зустрілися з музикантом в одному столичному тревел-барі, і в невимушеній обстановці поговорили про зміни в житті Кості після "Х-фактору", про те, чому учасників талант-шоу швидко забувають, особистому житті і... снах.
- Костя, ви стали переможцем 6 сезону вокального шоу "Х-фактор" на СТБ. Як змінилося ваше життя після проекту?
В першу чергу, круто усвідомлювати, що мною пишаються батьки. Як змінилося життя після проекту? Мене впізнають на вулиці, просять сфотографуватися, дати автограф, і, знаєте, це шалено заряджає (посміхається).
"Х-фактор" став для мене своєрідним знаком. Якщо до проекту ще сумнівався: хочу присвятити своє життя музиці чи ні, то після перемоги у мене з цього приводу не залишилося абсолютно ніяких сумнівів – я на правильному шляху.
- Під час ефірів ви виконали багато гучних композицій, серед яких – "Люди, як кораблі" Скрябіна, "Батьківщина" Дмитра Шурова... Яка з пісень далася найважче в емоційному плані?
Напевно, Адель Hello. В принципі я розумів, про що співаю, бо відчув подібну історію в житті, але мене не покидало відчуття, ніби роблю щось не так, та й постановка сковувала. Ще мені важко далася пісня "Скрябіна" – "Люди, як кораблі".
З усіма іншими композиціями все складалося набагато органічніше. Ті номери, які потрапили в мій топ улюблених – "Родина" Дмитра Шурова, Сan't pretend Тома Оделла, "Я не здамся без бою" "Океан Ельзи"...
- Зараз в Україні різні талант-шоу користуються досить великою популярністю. Але є тенденція – учасників таких шоу швидко забувають. Як думаєте, з чим це пов'язано?
Не дочекаєтесь (сміється). Я – фанат "Х-фактору" з першого сезону, і спочатку сам аналізував це питання, пізніше ставив його безпосередньо постановникам проекту, і практично всі одноголосно мені відповідали, що випускники талант-шоу думають, що за ними будуть бігати продюсери й пропонувати контракти. На жаль, так не буває. По закінченню проекту потрібно працювати в рази більше і ні в якому разі не розслаблятися.
Тому я відразу ж почав створювати свою команду. Безумовно, під час роботи волею-неволею виникають різні труднощі, але всі вони вирішуються – було б бажання.
- Вже визначилися на що витратите виграш – один мільйон гривень?
Всі гроші вже розписані до копійки. Свій виграш витрачу на музику і творчість, але, звичайно ж, не обійдеться і без подаруночків для батьків.
Я прекрасно розумію, що "Х-фактор" – тільки перша сходинка в кар'єрі. Потрібно розвиватися далі.
- Хто для вас на "Х-факторі" став головною опорою і авторитетом?
Як не дивно, але ними стали мої наставники – Ігор Васильович Кондратюк і Галина Юріївна Голубєва (педагог з вокалу – Прим.ред.). Це просто нереальні люди, ми з ними на одній хвилі, і завжди розуміємо один одного з півслова. Я шалено вдячний їм за те, що вони в мене повірили.
Також на проекті окрему роль зіграв мій психолог Вікторія Корнюш –людина з величезною душею, людяністю і неймовірним бажанням допомогти. Найцінніше для мене те, що по закінченню проекту ми підтримуємо спілкування.
- Якими інструментами володієте і які хочете освоїти?
Граю на фортепіано, але не професійно. Якщо чесно, взагалі не розбираюся в теорії музики. У музичній школі я прозаймався всього місяць, після чого вистрибнув через вікно першого поверху і втік. Мені швидко набридають однотипні заняття.
Хотів би освоїти гру на ударних і гітарі. Шалено подобається скрипка, але для цього інструменту у мене точно не вистачить терпіння.
- Яку роль для артиста грає музична освіта?
Думаю, що все залежить від бажання конкретної людини. Є освіта, а є самоосвіта. Хто б що не говорив, але у багатьох артистів (в тому числі західних) немає музичної освіти, і це їм не заважає створювати шедеври.
Нещодавно я вступив до Київського державного вищого музичного училища ім.Р.М.Глієра, і не знаю, що буду там робити, тому що більше люблю практику.
- Перейдемо від музики до більш особистих питань. Ваше серце зараз вільне?
На даний момент у мене немає відносин. Багато хто чомусь в це не вірить, а даремно... Моє серце дійсно вільне.
- Якими якостями повинна володіти дівчина, щоб вам сподобатися?
Я завжди прислухаюся до свого серця, тому у мене немає однозначної відповіді на це питання.
Сьогодні мені може подобатися спокійна і меланхолійна дівчина, завтра – запальна і агресивна, а післязавтра – ніжна і романтична...
- Ми живемо в ХХІ столітті, коли багато дівчат не бояться першими проявляти ініціативу. Чи імпонує вам такий підхід?
Думаю, що почуття між хлопцем і дівчиною повинні виникати спонтанно. Якщо тобі кричать: "Ходімо зі мною гуляти", це завжди відштовхує.
- Розкажіть про ваше перше кохання.
Коли я навчався в початковій школі, мені подобалася моя однокласниця – одна руденька дівчинка з веснянками. Я дарував їй квіти, збирав для неї мушлі біля моря, засушував гербарій, малював сердечки, купував пластмасові перстні за 4 гривні (посміхається), а вона пішла до мого найкращого друга Ярослава.
Пам'ятаю, що на одному зі свят побачив, як вони трималися за руки, і це стало для мене розчаруванням століття. З тих пір більше нічого їй не дарував. Пізніше "руде" кохання переїхало до Москви, але ця історія стала для мене ще одним підтвердженням того, що не можна нелюба любить.
- В одному з інтерв'ю прочитала, що ви любите готувати. Для вас важливо, щоб дівчина була кулінарним гуру?
Я люблю готувати їжу, тому для мене непринципово, щоб це вміла робити дівчина.
- А чи є у вас своя фірмова страва?
Обожнюю готувати піцу. Вона виходить неймовірно смачною. Її секрет полягає в тісті і сирному соусі. Спочатку це був рецепт моєї мами, але я його трохи удосконалив.
- Серед ваших захоплень – хімія. Розкажіть про це детальніше.
Я почав захоплюватися хімією з 5-го класу. Надивився "Гаррі Поттера", після чого почав купляти різні скляні колбочки. Батькам говорив, що йду в кіно, а сам знайшов в Одесі точку, і витрачав всі свої кишенькові витрати на різні баночки. У мене було кілька невдалих експериментів, після яких мама їх викидала.
Один зі своїх дослідів я проводив вдома, у ванній, і в якийсь момент щось пішло не так – суміш вибухнула прямо у мене в руках. Три години ночі. До мене забігають батьки, і бачать картину: я весь фіолетовий і все навколо мене такого ж кольору (сміється). Після іншого досвіду у мене взагалі пішла з вух кров. Зараз таких експериментів вже не ставлю – хіба що тільки прості.
- Вчителі в школі підтримували ваше захоплення музикою?
Не завжди. Іноді було складно, тому що я вибирав творчість замість точних наук, і не всі це схвалювали. Але я вдячний вчителям. Це виховувало в мені характер і впевненість в своєму прагненні займатися музикою і йти до своєї мрії.
У початковій школі я добре вчився, потім зрозумів, що оцінки нічого в житті не дають, і зараз шалено вдячний батькам за те, що вони мене не дорікали в цьому питанні.
- Як однокласники переглянули ставлення до вас після проекту?
Насправді, мені вже все одно. З ким я дружив раніше, з тими і продовжую. Після перемоги на "Х-факторі" багато хто почав писати, що я молодець, а самі ще кілька місяців тому засуджували мою тягу до творчості.
В мені зараз не говорить образа, але виникає логічне запитання: навіщо мені спілкуватися з такими людьми?
- Хотіла окремо торкнутися теми подарунків. Який самий незвичайний презент ви отримували?
Під час проекту мені дарували багато різних подарунків. Якось в одній з посилок я побачив важкий паперовий пакет, який до того ж був ще й холодним. Спочатку злякався, бо перша думка, що промайнула в голові: "Мені прислали чиюсь голову". Відкриваю, а там банани (посміхається). Шанувальники знають, що мені вони подобаються, тому їх часто дарують.
В якийсь момент я сильно погладшав на бананах – заїдав ними все своє нещастя невивчених пісень. Коли помітив це – почав роздавати їх іншим учасникам шоу (сміється).
- Про який подарунок мрієте?
Що стосується глобальних цілей, то ще зовсім недавно мріяв про перемогу на "Х-факторі", і я цього домігся. Якщо говорити про більш приземлені бажання, то хочу собі... єнота.
- Яку літературу любите читати найбільше?
Моя найулюбленіша книга – "Кради як художник" Остіна Клеона. Автор вважає, що кожна нова ідея – це всього лише вінегрет зі старих, і головне для творчої людини – експериментувати, даючи собі повну свободу.
- Іноді творчим людям властиво генерувати ідеї навіть уві сні. Чи траплялося таке з вами?
Мені дійсно часто сняться різні ідеї. Намагаюся все відразу записувати або будувати асоціативний ряд, щоб їх не забути.
Одного разу придумав мотив симфонічної музики в душі. Ще подумав: "Головне не забути", вийшов і забув... Але ж розумію, що ця пісня могла стати, скажімо, саундтреком до якогось фільму.
- Яку композицію ви б назвали саундтреком до власного життя?
Безумовно, це "Океан Ельзи" "Я не здамся без бою". Все, чим я зараз займаюся співзвучно саме цієї пісні.
Дякуємо Travel bar "Его искал Хемингуэй" за надання затишного простору для проведення інтерв'ю.
Всі найактуальніші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net