Один із головних українських мандрівників Дмитро Комаров відкриває нам світ з усіма його принадами і дивацтвами. Дійсно, просто вивертає "світ навиворіт", щоб показати всю його красу, небезпеку і непередбачуваність.
Нашій редакції вдалося поговорити з Дмитром Комаровим про його роботу, плани і нові можливі проекти, а також торкнулися теми пліток, критики і особистого життя... Про найдорожчий сезон "Світу навиворіт", найбезглуздішу вигадку і про людей, які зіграли важливу роль у його житті, Комаров розповів у інтерв'ю.
- Ви вже не один рік працюєте ведучим, подорожуєте світом, дізнаєтеся багато цікавого про інші народи, країни і дивовижні місця. Чи задоволені своїм життям? Бувають моменти, коли хочеться все кинути?
Звичайно, задоволений. Це мій стиль життя, і це та справа, яку я обрав сам. "Світ навиворіт" — моя дитина, яку я продовжую ростити і розвивати. Але незважаючи на те, що це яскраве і цікаве життя, з іншого боку, воно дуже важке. Існує зворотна сторона "Світу навиворіт". Нічні монтажі, зйомки по 120 днів без вихідних, життя в постійних переїздах і часто без комфорту. Моменти, коли хочеться все кинути, бувають регулярно. Але в результаті, коли я доробляю програму, бачу реакцію аудиторії і хороші рейтинги, то розумію, що не час ще кидати, адже люди чекають продовження. Ми дивимося на глобус і розуміємо, що попереду ще дуже багато яскравих сезонів і всього, що ми ще не встигли показати.
- У вас такий колосальний досвід роботи у створенні своєї авторської програми. Чи не думали зняти короткометражку, документальний фільм про Україну, наприклад?
Звичайно, я думав про те, що з часом можна було б змінити жанр і спробувати себе ще в зйомках повноцінного документального фільму. Багато наших серій по суті і є документальними, спецвипусками, а не просто розважальними епізодами. Взяти, наприклад, наші програми про Фукусіму. Це вже журналістське розслідування. Була серія про Хіросіму і Нагасакі — теж не зовсім класичний "Світ навиворіт", а свого роду документальний випуск. Коли-небудь ми прийдемо і до короткометражки, і до фільму. Про Україну в тому числі, обов'язково.
- Ви говорили, що в Африці, коли ви знімали програму, потрібно було платити на кожному кроці. Яка найдорожча країна вийшла за всю історію програми "Світу навиворіт"?
Незважаючи на те, що за все потрібно платити в Африці, найдорожча країна — Японія. Один тільки квиток на потяг там коштує більше ста доларів. А ми майже щодня переміщалися потягами. У Токіо буквально за кілька днів у тебе летить сто доларів просто на проїзд. В Африці потрібно платити за кожен крок. Цього немає в Японії, але якщо там вже беруть гроші, то значні суми, особливо якщо мова йде про гонорари відомих людей. В приклад хочу привести самурая, який здатний своїм мечем катана розрубати кулю на льоту. Проводяться експерименти, в яких з пістолета випускається гумова куля, а самурай встигає дістати меч і розрубати її навпіл. Це знімається на камеру для сповільненої зйомки. Звичайно ж, ми хотіли провести такий експеримент під час експедиції до Японії. Знайшли контакти самурая, написали йому і отримали відповідь, що вартість становить 10 тисяч доларів плюс 8% податок за 1 постріл. Ми пояснили, що платити таку суму за 1 кадр не готові, на що отримали відповідь, що торгу немає. Щоправда, він нам запропонував розрубати замість кулі тенісний м'ячик, який випльовує спеціальна машина. Один тенісний м'ячик — 2 тисячі доларів плюс 8% податок. Так ця зйомка і не відбулася:)
В Японії середня зарплата становить 3 тисячі доларів і вище, а пенсії — 1,5 тисячі. Там люди не бідують, тому часто просять дійсно дуже великі гонорари. Тому Японія — це наш найдорожчий сезон.
- Не можемо не запитати про ще одне шоу, в якому ви брали участь. Ваше життя якось змінилася після "Танців з зірками"? Ви продовжуєте спілкуватися з Олександрою Кучеренко? Взагалі знали, що вам приписували роман з "Міс Україна 2016"? Запитань багато, але давайте почнемо з першого, а далі всі інші :)
Моє життя особливо не змінилося. Участь в шоу "Танці з зірками" я оцінюю як позитивний досвід. Це було дуже цікаве і непросте випробування. Дійсно, сам би ніколи в житті настільки щільно танцями не зайнявся б. Незважаючи на те, що мої хореографічні успіхи не можна назвати видатними, я дійсно тренувався дуже наполегливо. Мінімум 6 годин на день проводив у залі. Мені було важко, але я все одно із задоволенням погодився взяти участь у проекті, тому що для мене це свого роду сюжет "Світу навиворіт", в якому я пробував нову професію — професію танцюриста. Під час участі я все ж освоїв якісь базові елементи, і в зйомках десь у тих же африканських країнах мені це обов'язково стане в нагоді. Якщо я потраплю на племінний фестиваль, то разом ми там станцюємо якусь самбу. Тому "Танці..." — це був дуже крутий досвід.
З Олександрою ми продовжуємо спілкуватися. У нас хороші дружні стосунки. Можемо в будь-який час зателефонувати, обговорити якесь питання. Ми не дуже часто бачимося, але вже після "Танців..." ми перетиналися, спілкувалися. Саша — ерудована, розумна, цікава людина, з якою можна поговорити на будь-яку тему.
Я звик до того, що мені приписують романи з кожною дівчиною, з якою я десь сфотографувався. Думаю, будь-яка публічна людина, а особливо холостяк, повинен бути до цього готовий. Своє особисте життя я тримаю в таємниці, відділяю його від публічного, і, думаю, до цього всі теж уже звикли.
© Прес-служба "1+1"
- Багато хто дуже хвалив вас і навіть пишався вашим завзяттям у танцях, але була і критика на вашу адресу. Як ставитеся до критики?
До критики я ставлюся адекватно, самоїронічно. Вважаю, що людині, яка вміє сміятися над собою, жити набагато простіше. Про мою участь в "Танцях..." був навіть номер в "Лізі сміху", де, за сценарієм, моя фанатка взяла мене в полон. Тоді я із задоволенням погодився на цей номер. У "Танцях..." я не сприймав критику глибоко, а ставлюся до неї нормально, без образи, так як сам не є танцюристом. У той же час в моїй основній діяльності я все намагаюся робити на "відмінно".
- Цікаво дізнатися, як ставитеся до чуток про себе? Яку найбезглуздішу плітку чули?
Кожна публічна людина повинна звикнути до того, що про неї будуть чутки і плітки. Будь-який найменший факт, передаючись із вуст в уста, обов'язково обростає неіснуючими подробицями. Тому до пліток я звик.
Ми вже піднімали питання, що тільки з кимось сфотографуюсь — у тебе обов'язково з нею роман. Я пам'ятаю, ще багато років тому, коли Соломія Вітвіцька стала ведучою "1+1", вона зізналася, що її мама є моєю прихильницею і зберігає мої репортажі ще з газети "Известия". Пізніше ми якось перетнулися на заході в кінотеатрі — я, Соломія і її мама. Я познайомився з мамою, а фотограф нас сфотографував утрьох і розмістив фото в Інтернеті. І тут же з'явилися чутки, що раз я на фото з Соломією та її мамою, то ми точно зустрічаємося. Ми тоді з Соломією посміялися. Я їй кажу: "Дивись, що пишуть в коментарях, — ми зустрічаємося!". А вона мені: "Що, може ще одну фоточку викладемо, щоб усі впевнені були?".
- Хто у вашому житті зіграв значну роль? Чи ви до всього у своєму житті приходили самі, без повчань і допомоги?
Проект "Світ навиворіт" я створив сам, виходячи з моїх уявлень про те, яку програму про подорожі мені хотілося б подивитися.
Якщо говорити про те, які люди зіграли важливу роль в моєму житті, то я вважаю, що витоки завжди йдуть від батьків. Особистість формується з дитинства. Наприклад, любов до фотографії у мене від батька. У нас вдома була колекція з 13 або 17 фотоапаратів, тому що батько активно займався фотографією ще в молодості. У 12 років я так захопився цією справою, що наступні років п'ять увесь свій час присвячував тільки фотографії. Через неї я і потрапив до журналістики. Робив фото зірок під концертними залами, приносив їх у редакції, і так увійшов у це коло.
Любов до екстриму, напевно, у мене від діда. Він був начальником протиградової і протилавинної експедиції на Північному Кавказі. Стріляли в хмари, коли наближалися градові хмари. Я часто приїжджав на Кавказ на літні канікули, історії діда запали мені в душу.
- Ми знаємо, що багато для своєї програми ви робите самостійно. Що найскладніше у вашій роботі і чи не думаєте про "поповнення" у вашому колективі? Може, зважитеся ще на третю людину в команді "Світу навиворіт" чи вам і так комфортно?
Третя людина нам не потрібна, тому що в такій маленькій команді, як у нас, є незаперечний бонус: ми з Сашком Дмитрієвим завжди можемо сісти удвох на один мотоцикл і пробратися куди завгодно. Навіть якщо у нас є гід і водій, ми можемо вчотирьох в одній машині проїхати куди завгодно. Ми виглядаємо непомітно, не привертаємо уваги. Місцеві жителі швидко приймають нас і відкриваються нам, показують своє справжнє життя. У цьому унікальність нашої програми. Подорожуючи удвох, нам вдається буквально "розчинитися" в місцевому населенні і побачити його справжнє життя. У нашому проекті немає постановочних зйомок.
Дивися нові випуски "Світу навиворіт" з Дмитром Комаровим щочетверга на каналі "1+1":
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Йохан Рюккерт: про нью-йоркську джазову сцену, роботу з Марком Тернером і творчу свободу
- Володимир Зеленський розповів, що буде робити, якщо його проекти будуть закривати
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого онлайн-ресурсу tochka.net.