Балерина Катерина Кухар зараз для багатьох є прикладом для наслідування. А нашій редакції артистка розповіла про своє натхнення і про те, чому не танцює з Олександром Стояновим у новому спектаклі.
31 травня в Національній опері України відбудеться наймасштабніший балет про часи Римської імперії і правління Юлія Цезаря – "Спартак". До слова, вперше в спектаклі танцюють запрошена прима-балерина La Scala Петра Конті (Petra Conti) і пекучий дует прем'єрів Національної опери Катерина Кухар та Олександр Стоянов.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Однак цього разу глядачі не побачать улюбленої пари Кухар-Стоянов. Катерина Кухар танцюватиме з яснооким Ярославом Ткачуком, а Олександр Стоянов – з італійкою Петрою Конті. Творчий експеримент чи конфлікт подружжя - невідомо. Але нам вдалося перед спектаклем побувати на репетиції і поспілкуватися з Катериною Кухар.
- Театр і балет завжди був джерелом натхнення для багатьох, своєю творчістю ви, Катерино, надихаєте тисячі людей, а що надихає вас?
Джерелом мого натхнення є моя сім'я, мій чоловік, мої партії, вихід на сцену – але це вершина айсберга, щоб до цього прийти, потрібно пройти довгий шлях, і в цьому полягає питання. Як пройти цей шлях, адже він не завжди легкий. Кожна жінка повинна оточувати себе прекрасним, все її повинно надихати: аромат, інтер'єр, природа, люди, і саме жінка повинна створювати навколо себе атмосферу прекрасного. У будинку у жінки завжди повинен бути порядок, якщо у тебе в будинку порядок, тоді і в голові порядок. Для мене завжди була прикладом жіночності моя бабуся, вона, наприклад, була завжди у захваті від квітів, вирощувала фіалки, в її вазах завжди стояли свіжі квіти, і я цю традицію у неї перейняла. Щоправда, на моїх підвіконнях цвітуть не фіалки, а орхідеї.
- Катерино, ви сьогодні будете танцювати вперше партію Фрігії в спектаклі "Спартак". Як налаштовуєтеся перед спектаклем?
Налаштуватися мені допомагає мій педагог Елеонора Михайлівна Стебляк, вона дружина хореографа-постановника Анатолія Шекери, який і створив балет "Спартак" для Національної опери України, до того ж вона і сама танцювала цю партію. Вона дуже начитана, цікава особистість і розповідає нам про значення кожного руху і повороту голови в цьому спектаклі.
- Розкажіть про свого персонажа.
Я танцюю партію Фрігії – це кохана Спартака. Партія символічна, заснована на тому, що моя героїня передчуває лихо. Весь образ Фрігії побудований на ламаних лініях, рухах на злам. Її зламані руки закуті в ланцюги, немов знущаючись над її тілом, намагаються надломити її душу. Ламаючи людину зовні, ламають її зсередини, ламають її волю і спрагу до свободи. Але її звільняє з пут Спартак, він стає надією для неї і для всього поневоленого народу. Але закінчується все дуже драматично – реквіємом Фрігії, коли її коханого Спартака заколюють штиками і піднімають на піках. Завіса закривається, моя героїня залишається на авансцені, один на один з глядачем, на неї падає промінь світла, і вона ніби ставить запитання: "За що? Чому?".
- А хто формував дуети в цьому спектаклі? Хто розділив вашу пару Кухар-Стоянов? Відомо, що в цій виставі ви не танцюєте з Ярославом Ткачуком.
Мені була в цьому спектаклі цікава партія Фрігії, а Саші – партія полководця і переможця Красса. Тому ми не танцюємо в дуеті в цьому спектаклі. З Сашею танцює прима-балерина La Scala Петра Конті, вона вийде в ролі Егіни – це партія куртизанки. Егіна повна протилежність Фрігії, це дві різні жіночих долі. Егіна безпринципна, сексуальна і хитра коханка Красса, яка на все готова заради свого полководця. Але в кінці вистави її вбивають, вона своїм життям пожертвувала заради перемоги Красса над Спартаком. Незважаючи на те, що вона вмирає на грудях у Красса, він її жертву не оцінив. У виставі Красс переступає через її труп і йде далі, що характеризує його як холоднокровного і цинічного героя, для якого важлива перемога будь-якою ціною. Він навіть не повертає голови в її бік. Вона йшла на цю жертву заради нього, заради його перемоги, а він навіть очі не опустив в її сторону, просто дивиться вперед. Красс залишається переможцем із закривавленими руками і ця перемога його влаштувала.
- Ви не намагалися Сашу умовити танцювати партію Спартака?
Ні. Танцюючи такі різнопланові ролі, як Ромео і Красс характеризує Олександра як прекрасного артиста, якому підвладна будь-яка партія. Зазвичай у багатьох артистів існує кліше доброго чи злого поліцейського.
- Те, що в Україну приїжджають артисти з інших театрів, наприклад Петра Конті, танцювати українські постановки, чи свідчить це, що український балет популярний? Чи може український балет надалі скласти гідну конкуренцію зарубіжним школам?
Може й може. Але ми повинні йти вперед, ми не можемо зупинятися, інакше деградуємо. Поки українські артисти серед лідерів. У нас дуже сильна класична спадщина, але ж потрібно дивитися в майбутнє. В Україні дуже багато талановитих дітей і педагогів. Українська школа відрізняється не тільки технікою виконання, але і емоційністю, акторським талантом. Тому наших артистів і запрошують в інші театри танцювати, викладати. Але у нас практично немає фінансування. Балет дуже дорогий вид мистецтва, ми не говоримо про нові постановки, але навіть приїзд артиста з-за кордону в Україну коштує дуже дорого.
- Можете назвати якісь ціни?
Це буде з мого боку некоректно. Але це дуже дорого. Національній опері дуже складно конкурувати з такими гігантами, наприклад, як Ла Скала, Великий, Гранд Опера, оскільки в ці країни приїжджає щодня неймовірну кількість туристів – це одні з найбільш відвідуваних міст в світі. У цих країнах балет підтримує держава, а в Україні меценати, наприклад Людмила Русаліна, яка усвідомлено підтримує мистецтво в Україні. Вона розуміє, що розвиваючи культуру, ми робимо безцінний внесок в наших дітей і майбутнє України.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого онлайн-ресурсу tochka.net.