У вівторок, 22 жовтня, український гурт Бумбокс презентував четвертий кліп у рамках прокомапанії альбому "Таємний код: Рубікон". Музиканти екранізували пісню "ДШ".
Про те, чому не можна йти на поводу у суспільства, скільки сценаріїв довелося забракувати і хто постраждав на зйомках кліпу, розповідають лідер Бумбокс Андрій Хливнюк, режисер Станіслав Гуренко та продюсер Олексій Согомонов.
Кліп на пісню "ДШ" вже не перше успішне співробітництво групи з режисером Стасом Гуренком. На мою думку, він і вся команда хірургічно точно втілили в життя ідею і показали іншу, соціальну складову сенсу пісні. Головний герой зустрічається зі своїм страхом втратити найважливіше. Як і всі ми, він, метафорично, поставлений перед вибором між обов'язком і совістю. Як часто ми втрачаємо ґрунт під ногами, прагнучи до помилкових цілей, йдемо на поводу так званого громадської думки, в той чи інший спосіб, стаємо ворогами самим собі? Ідея відео в тому, щоб нагадати собі про справжні пріоритети і ні в якому разі не ставити на кін найдорожческазав Андрій Хливнюк.
Я точно можу сказати, що за весь час роботи з Бумбокс цей кліп виявився найскладнішим. І тут справа в пісні. Коли мова заходить про музичні кліпи, я беруся працювати тільки з тими артистами, музика яких мені близька. Трек "ДШ" виявився дуже сильним і не найлегшим для мене в моральному плані, було складно не пропускати його через себе, чи не рефлексувати. На початковому етапі роботи ми переписали 4 різних сценарії, але всі вони не влаштовували нас до кінця. Начебто все було на своїх місцях, але все ж основне ядро, меседж треку, залишався десь за межами нашого сприйняття. Ситуація зі сценарієм вирішилася несподівано, коли на зустрічі з Олексієм Согомоновим і Андрієм Хливнюком, Андрій запропонував свій сценарій. У мене в голові все відразу стало на свої місця. Мені вдалося подивитися на історію очима автора і побачити те саме ядро пісні, приховане за моїми особистими емоціями. Ми знімали кліп 23 і 24 вересня - це були два теплих і насичених знімальних дні, хоча і не легких: багато сцен, близько 20 акторів, переїзди... При всій складності, на цьому проекті була цілковита синергія між знімальною групою та командою ББ. Практично відразу я отримав свободу дій, а це для будь-якого режисера є вищим кайфом у професіїсказав Станіслав Гуренко.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
У нас було два сценарії. І ще парочка заготовок. У першому Андрій мав подорожувати по кімнатах будинку, в кожній з яких знаходився один з музикантів. Наприклад, в одній з кімнат мала текти вода по стінах, у другій горіти ліжко з лежачим на ній і граючим музикантом, не пам'ятаю вже, кого я хотів принести в жертву, в третій - вибухають лампочки і коротить електрику... Мене завжди надихала ідея зняти апокаліпсис у замкнутому просторі, а з моменту виходу фільму "1408" вона стала нав'язливою. На щастя, ми не стали випробовувати на міцність наш офіс, в якому передбачалося зняти велику частину сцен і навіть водити журналістів "по руїнах" замість звичної прес-конференції. Все, як завжди, немає часу, немає потрібної суми і ми розглядаємо другий варіант. Тут головний герой повинен був ночувати в порожній квартирі на матраці, прокидатися серед замазаних білою фарбою вікон і затягнутих в плівку предметів. Такий собі типаж "ганчірка, що страждає." Ну і ми від нього відмовилися. Потім був відмінний варіант з хлопцем середніх років, який роздягається, пливе через річку, заходить у зал і починає битися з різними супротивниками: худими, товстими, молодими, старими, жінками, чоловіками. Мені дуже подобалося, що герой перепливає річку, але Стас і Андрій швидко повернули мене на землю. В результаті, коли кліп "горів", як мікрофон на обкладинці нашого альбому "Таємний код: Рубікон", Андрій каже нам зі Стасом: "Як вам така ідея..." - і відразу видає весь сюжет. А що ми? Ми швидко все зняли. У перший день знімали на паркінгу ТЦ "Атмосфера", на майданчику "Кінодром" кіностудії Довженка, в переході біля метро "Університет". У другий день переїхали до мене додому, в село. Причому мене друзі-кіношники попереджали, що дозволити знімати у власному будинку може тільки дурень. Типу, каменя на камені не залишиться. Насправді всього лише втрат - статуетка Франкенштейна, яку я, котрий не спав дві доби, розбив на наступний день після зйомок. Думаю, на щастярозповів Олексій Согомонов.
Якщо ти до сих пір думаєш, що пісня "ДШ" - про кохання, тебе дуже здивує кінцівка кліпу. Спойлерити не будемо - приємного перегляду!
Також ти можеш послухати першу частину альбому "Таємний код: Рубікон".
ЧИТАЙ ТАКОЖ: