Ми можемо опинитися в будь-якій точці світу, де буде красиво, і навіть дуже, але єдине місце, куди завжди захочеться повернутися — це рідна домівка. Все, що пов'язано з батьківщиною, викликає неймовірні почуття, особливо, коли це незвичайний національний образ чи аксесуари, в яких витримана айдентика твого регіону. Використання орнаментів і етно-мотивів у повсякденному гардеробі давно стало нормою, а українські зірки не поступаються трендам. Крім цього на вулицях Лос-Анджелеса з легкістю можна зустріти голлівудську зірку в вишиванці українського бренду, яка зайняла почесне місце серед улюблених речей його нарядів.
Сьогодні, ми святкуємо День Незалежності України. 30 років тому наша країна почала будувати сучасну історію свого народу. За роки історії вдосконалилися і національні вбрання, які сьогодні як ніколи можна зустріти на вулиці будь-якого міста.
На честь свята редакція tochka.net дізналася в українських зірок, як часто вони приміряють традиційні образи з етно-мотивами і чи присутні в їх гардеробах вишиванки. Знайомся з українськими аутфітами Злати Огнєвіч, Тараса Тополі, Олі Цибульської, KAMALIA та інших знаменитостей.
Я почала носити вишиванки ще до того, як це стало мейнстримом. Просто це напрочуд гарно, вишукано та неймовірно жіночно! Першу вишиванку купила у Львові, їй вже 100 років! З того часу почала колекціонувати різні…
У мене є вишиванка, дуже особлива для мене, адже над нею працювали одразу 3 майстрині й читали спеціальні молитви, щоб вона мене захищала.
Тому для мене, вишиванка — це повсякденність та реальність, а не слідкування за трендами.
У всіх членів нашої сім'ї є вишиванки, але мені здається, що у мене їх найбільше. Якось на одному з фотопроєктів я одягала старовинну вишиванку, у мене був ретро образ у весільному костюмі. Одягала її дуже обережно і відчувала себе в ній по-особливому до мурашок. Дуже люблю вишиванки Юлії Магдич. У неї витончений смак. В її вишиванках була і на ефірі "Танці з зірками", на червоній доріжці, одягаю на роботу. Навіть на заключному випускному концерті Київського державного професійного хореографічного коледжу, яким протягом року керую, це був неймовірно красивий малиновий коле з чорною вишивкою.
Люблю жовту вишиванку, на якій розташовані квіти братки — вони, як символ весни, оскільки зацвітають на луках одними з перших після танення снігу. До слова про анютиних очках, квітка має ще одне значення, якщо чоловік їх дарує жінці, він немов їй каже: "Всі мої думки про тебе".
Вишиванка для мене — це ошатний і святковий одяг. Привід одягати вишиванку — це, звичайно ж, якесь свято: чи то традиційне релігійне Різдво Христове, або це День Незалежності, або День Державного прапора. Вишиванка підкреслює святковість і ототожнює того, хто її одягає, саме з Україною, з українською історією. Вишиванка символізує любов людини до своєї рідної землі, до своєї рідної держави. Саме в такому аспекті я її одягаю і не люблю робити це часто, не люблю зловживати носінням вишиванки, тому що вишиванка — це особливий одяг для особливих днів. Кілька разів на концерти я одягав вишиванку, але це скоріше виняток і з нагоди свята, бо стилістика нашого сценічного одягу дещо інша.
У дитинстві мені хотілось модних джинсових штанів і блуз останнього сезону. Але я мала великий приклад — свою прабабусю Мотрю. Наймодніша у селі, найкрасивіша серед бабусь на лавці, вбрану у все, що вишила своїми руками. Тепер розумію, що це був кутюр найвищої проби.
В якийсь час я купила усім вишиванки і подарувала. А у селі у бабусі є скриня, де можна знайти сімейні вишиті скарби. То крутіше, ніж Аліса в країні чудес.
Я обожнюю національний традиційний одяг. У вишиванках стільки символізму та історії. Це така радість, коли у народу є можливість передавати крізь століття таку цінність. А ще крутіше, коли це і цілком сучасно виглядає і в повсякденному житті. Наприклад, одна з улюблених "вихідних" суконь моєї дружини — це вишиванка. Красива, емоційна і стильна.
Вважаю, що від початку вишиванка має бути ручної роботи. Щоб зроблена з усією душею та передаватися від покоління до покоління. Тоді вона, напевно, має більший сенс, ніж просто краса й естетика. У нас є вишиванки, ще бабусині, але їх не ношу: шкода й дещо страшно навіть. Віддаю перевагу дизайнерським вишитим сукням.
Я люблю етно-мотиви, які комбінуються з ультрасучасними лініями в одязі та актуальними трендами. Сорочка з орнаментом на рукавах і брюки-палаццо, джинсова оверсайз-сукня і мінімалістична вишивка на грудях. У цьому є абсолютне поєднання минулого і сьогодення, що надихає і нагадує тобі як важливо хто ти є.
Я обожнюю вишиванки. У мені їх багато — білі, жовті, сині, з різних тканин... Вишиванки я вдягаю не лише для виступу на сцені, але й у повсякденному житті, як то на ділову зустріч або ж для інтерв'ю. Вони наповнюють мене енергією.
До речі, я маю оберіг створений на основі гуцульських орнаментів — амулет. Це мій символ, який ми з творчою командою подарували всім людям, коли робили "Дикі танці". Амулет — це "гуцульське колесо". Ми створили його ще у "Гуцульському проєкті", а потім це колесо перейшло у проєкт "Дика енергія".
Цей символ люди бачили на обкладинках моїх альбомів, на Євробаченні у Стамбулі та всій атрибутиці.
Певно мої найяскравіші образи в "Сніданку з 1+1" — це вишиванки. Сорочки, блузи, сукні зі стилізованою вишивкою, або ж традиційною — різних регіонів України. Та найрозкішнішою і найціннішою для мене є вишиванка від бабусі Марічки, яку вона вишила для мене.
Вишиванка — це пам’ять, душа та любов. Зберігаю кілька вишиванок моєї бабусі — вони розшиті і хрестиком, і бісером. Здається, немає у світі техніки вишивання, якою б вона не володіла. Сукні, сорочки, рушники, картини, ікони, ясики (маленькі подушечки). Це все дісталося мені у спадок. Це той місток, який пов’язує мене з бабусею. Вишиванки завжди гріють душу та нагадують мені про неї. Найулюбленіша — вишита сорочка з гуцульськими орнаментами кольору марсала. З легенькими чорними вкрапленнями та ледь-ледь помітною золотою ниточкою. Це мій оберіг ще зі школи. Сорочка переїхала зі мною до Києва. Неодноразово надягала її на різні заходи і досі вона зі мною. Це вишиванка намолена та заспівана, адже бабуся завжди співала, коли вишивала.
Одна з улюблених народних пісень у моєї мами — це "Два кольори"! Тому вишиванка для мене — це нерозривний зв’язок із родиною та справжньою любов’ю, що все прощає та наповнює силами! Я брала участь у багатьох конкурсах краси, різних рівнів, в тому числі — і світового. Дефіле в народних костюмах завжди було для мене чимось особливим! Хоча б один стібок на ньому повинен був бути зроблений мамою. І мені це неймовірно допомагало!
Вишиванки обожнюю і люблю. Це символ України. Найбільше віддаю перевагу вишитим сукням. Добре, що зараз модно носити одяг з національним орнаментом в будь-який день. І є прекрасний вибір — безліч сучасних дизайнерів, котрі пропонують свої варіанти, нові прочитання. Люблю також поєднувати з вишиванками різні аксесуари — прикраси, віночки, цікаві торбинки, хустинки. До речі, хустинки зараз у тренді!
Я тут слухаю серце і дивлюсь що підходить до тієї чи іншої сорочки чи сукні.
Вишиванка — це знакова українська атрибутика і прояв поваги до своєї країни. Коли люди не просто говорять про любов, а показують її. "Родовід" твоєї вишиванки при цьому абсолютно не важливий; головне — те, що в тебе всередині, коли ти одягаєш її. Я знаю, що таке мегаполіси, маленькі, курортні міста... Ніде мені не було так добре, як в Україні! Тут дуже гармонійно і тепло на душі.
У моїй особистій колекції багато вишиванок: це й сукні, й звичні лляні сорочки з часів школи.
Яке може бути ставлення до вишиванок, окрім суперкласного? Я люблю вишиванки. Це красиво!
Мені подобається як їх носять люди, різноманітність фасонів. Як можна не любити традиційне українське вбрання? Але для мене це не повсякденний одяг. Все ж таки обираю вишивану сорочку або сукню за нагодою або за настроєм.
Однак любов до України та українського не вимірюється кількістю вишитих сорочок у гардеробі. Я знаю багатьох патріотів України, у яких, може, і немає жодної вишиванки, проте для Батьківщини вони зробили більше, ніж деякі ті, хто має цілу колекцію вишиванок.
Для мене вишиванка — це одна з тих речей, які знаходяться в крові ще до того, як ти з’явився на світ. Коли на мені національний одяг, я відчуваю себе частиною чогось більшого, і це реально якась магія! До вишиванки ставлюся, як до невід’ємної частини історії. Історію повинні власноруч творити люди. Тому я за самостійну роботу, а не дизайнерську!
Вишиванки та етновбрання — це те, без чого я себе не уявляю. Та, мабуть, ніхто з тих, хто знає мене зі студентських часів, теж не уявляє мене без вишивки чи етнічних прикрас. Я дуже люблю міксувати вишиті сорочки (як сучасні, так і 100-літньої давнини) з рваними шортами чи джинсами, до суконь вдягати кеди... Вже навіть придумала назву своєму стилю — етнокежуал. Також в моїй колекції багато прикрас (гердани, коралі, дукачі, салба, вироби з міді), які можна вдягнути на найпростіший одяг — і він вмить стане святковим.
Для мене вишиванка — це свято. І я роблю собі свято чи не щодня! Але головне, вишиванки і автентичні прикраси, це не просто про красу — це про давні традиції, енергетику, яка передалась нам з покоління в покоління.
Мені здається, що це дуже цікаво. Круто, коли людина може поєднувати в одязі стильні та сучасні речі з вишиванкою або іншим традиційними елементами одягу: пояс, жилет, прикраси. Крім того, кожна вишиванка і кожен візерунок — це символи зі смислами. Кожен знак несе свій меседж, свою цінність. Кольори теж мають значення.
Цікаво, чому людина наділа саме цю вишиванку? А можливо у неї є своя історія або вона передалася від бабусі, чи мами... Тому, коли ми використовуємо такі елементи одягу в повсякденному житті, мені здається, це дуже круто. Це додає магії у твої будні.
Я задумалася, що найчастіше вдягаю вишиванки тільки на свята і заходи. І всі вишиванки, які у мене є, дуже значущі. Наприклад, в одній вишиванці я поступала в Академію. У сукні-вишиванці виступала в Македонії на концерті, де співала з оркестром.
І зараз мені б хотілося придбати ще кілька, які можна буде поєднувати в повсякденності, щоб приносити настрій в будні дні.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: