Для більшості з нас Новий рік — сімейне свято, яке хочеться зустрічати серед найближчих. А ось для артистів уже традицією стали корпоративи в ніч із 31-го на 1-ше. Але, звісно, їхні свята теж не обходяться без вибуху емоцій, приємних спогадів та казусних інцидентів.
Напередодні Нового року 2022 року редакція tochka.net поцікавилася у зірок шоубізнесу, яке святкування запам'яталося їм найбільше. Вечірки в компанії нудистів, поїздка в поліційній машині, романтична пропозиція руки та серця і навіть особисті трагедії — про все це детальніше в нашому матеріалі.
Олександра ЗарицькаНе можу пригадати якогось приголомшливого випадку, але пам'ятаю, що у дитинстві не так весело було, як зараз. Точно батькам було веселіше, ніж дітям! Але з приходом KAZKA у моє життя, новий рік почала відмічати зовсім по-іншому. Тепер я люблю це свято усім серцем, адже саме у цю ніч ми завжди працюємо. Це завжди дуже весело, ми святкуємо і в гримерці, і на сцені. Кожен рік унікальний та особливий. Тепер я сама відповідаю за свято та розважаю людей і це прикольно. Тому я не можу виокремити якесь конкретне святкування.
Моє найяскравіше святкування Нового року сталося у 2012. Я мала зустріти бій курантів на роботі, але вона в останній момент скасовувалась. Поки всі розбились на компанії та вже веселилися, я залишилась без жодних планів. Перспектива зустрічати Новий рік на самоті зовсім не радувала, тому коли мені зателефонував мій брат, який тоді навчався на стоматолога в Полтаві, я просто сіла в маршрутку і ввечері 31-го грудня поїхала до нього. Так я зустріла Новий рік в іншому місті на шумній вечірці в компанії дуже веселих студентів-медиків, хоча ще зранку взагалі не планувала святкувати.
Як і всі артисти, на Новий рік ми працюємо. Тому незвичайне святкування пов'язане з роботою. Це сталося кілька років тому. Ми мали два виступи в Новорічну ніч, один — увечері, а другий — одразу після бою курантів. І обидва у різних місцях.
Так, після першого виступу ми їхали, і в нас зламалася машина. Ми не могли викликати таксі й стали голосувати на дорозі. Нас побачила поліція та запропонувала допомогти підвезти. Так ми зустріли сам Новий рік у поліційній машині. На виступ трохи запізнилися, але все ж таки встигли!
В мене було, напевно, дві найяскравіші новорічні ночі за весь час. Перша — коли за ніч в мене було підряд 5 виступів та ще я встигла провести на Майдані з Кузьмою і Фоззі головну ялинку з прямою трансляцією на ТБ. Це була просто ніч сурка, але це було прикольно. Приїхали стомлені, але щасливі під ранок додому. Взагалі, зустріти Новий рік на сцені для кожного артиста це кайф, ще й так плідно!
А друга історія кардинально інша. Новорічна ніч, коли в мене не було роботи 31 грудня, а Сергій поїхав в інше місто на корпоратив. Я залишилась вдома одна. Мене запрошували друзі в гості, але я вирішила, що хочу провести новорічну ніч сама, запалила свічки, включила медитативну музику і просто зустріла новий рік наодинці сама з собою. Це був цікавий досвід, тому що мені хотілось дізнатися, як це.
Курйозних випадків на новорічних корпоративах було багато. Було й таке, що Новорічної ночі я встигала дати 5 концертів. Тоді моєму чоловікові навіть довелося розвозити наш колектив на місця, де ми виступали.
Але найнезвичайніше святкування Нового року не пов'язане з концертною діяльністю. Це було багато років тому, коли наші стосунки з Ігорем лише розпочиналися. Ми разом із компанією друзів полетіли зустрічати Новий рік на Ямайку серед пальм та гарячого сонця. І ми потрапили до готелю, який називався Hedonism II. На перший погляд, це був звичайний готель, але була в ньому й одна найголовніша відмінність. Цей готель став себе як готель для людей без комплексів. І варто сказати, що атмосфера в готелі теж була особлива - скрізь сексом. У правій частині готелю розташовувалися нудисти, а в лівій ті, хто на пляжі вважає за краще бути в плавках і купальнику. Але вечірки в готелі були спільні та Новий рік ми зустрічали всі разом. І це було дуже яскраво та дуже весело. Права частина готелю дуже хотіла привернути увагу тим, що з одягу на них були тільки аксесуари. Але це не виглядало пішло або розпусно, а навіть навпаки красиво і трохи екстравагантно. Ніхто нікого не соромився, всі веселилися, сміялися, пили та танцювали. А довкола була атмосфера свята, сексу та свободи!
У студентстві Новий Рік я завжди відзначав вдома із сім'єю. Вже жив у Києві, але завжди їздив до Одеської області у гості до рідних. 2013-го сталася трагедія — 31 грудня померла моя бабуся, дуже важлива і близька для мене людина. З того часу вся новорічна символіка — ялинки, іграшки, конфетті, дощик, тематична музика не радували, а навпаки нагадували про цю сумну подію.
Декілька років я категорично і принципово не святкував Новий Рік. А потім друзі витягли мене до Львова. Те, що відбувається там, нагадувало добру різдвяну комедію. Ми вирушили святкувати до незнайомих людей у якийсь... хостел. Потрапили до таксиста, який не знав міста і заблукав. Скрізь сніг, дороги слизькі, ми залітаємо на вечірку за 15 хвилин до бою курантів. А там — натовп святкуючих, котрі всіх вітають, підривають хлопавки, кілька людей, яких я навіть не знав, подарували мені милий новорічні сувеніри. Це все було дуже добре і навіть трохи чарівно. Я відпустив свою тугу за бабусею і знову покохав Новий Рік. Але святкувати люблю у дуже вузькому та близькому колі та дуже спокійно.
У мене кожен Новий Рік — веселіший за попередній. Зустрічаю зазвичай із сім'єю, а потім вирушаю на вечірку до старих друзів і там починається цілковита вакханалія. Якось ми з колишнім цивільним чоловіком, наприклад, ганяли по нашому селищу на БТРі, яке купили у сусідньому колгоспі — там його використовували як тягач для картоплі.
Минулого року я не ризикнула їхати до мами — бо тільки-но перехворіла на ковід — тому "впала на хвіст" компанії друзів, яка їхала до Львова. Веселощі почалося ще в дорозі — я твереза їхала за кермом, а ось друзі почали розпивати бехеровку та ігристе з самого ранку. Друг, що випив найбільше бехеровки, постійно вимагав, щоб ми включали пісню Артема Пивоварова "ДеЖаВю", голосно підспівував, у якийсь момент почав намагатися танцювати — такі масштаби трагедії не витримав навіть мій Лексус, і ми дивом не влетіли в кювет. З того часу на цю пісню моя реакція — істеричний сміх. Вона стала у нас гімном веселощів та пригод.
У готелі також було дуже весело. Ми з моєю менеджеркою бронювали номер в останній момент, коштує він значних грошей (мабуть, новорічні ціни), але якості виявилися дуже посередніми — там були дуже тонкі стіни, сусіди праворуч постійно займалися сексом, ліворуч — слухали Олега Винника. Виспатися не вдалося жодного разу.
Апофеозом всього стало те, що дорогою додому я ненароком заїхала до Тернополя, тож потім довелося без зупинок повертатися з Тернополя до Харкова. Цей марш-кидок містами України я запам'ятала надовго!
Запам'ятався один рік, коли ми летіли із сім'єю святкувати Новий рік у Домінікану 31 числа. Через різницю в часі український Новий рік ми зустріли в літаку, цокаючись келихами з іншими пасажирами, це незвичайне, але прикольне почуття. Після прильоту в Домінікану, о 7-й вечора, і через джетлага, єдиним бажанням було впасти в ліжко і в ту ж хвилину заснути. Але ми зібрали свої сили докупи, дочекалися бою курантів, та, здається, на останньому заснули. Святкували вже 1 числа, коли вдалося виспатися.
Найзаповзятливішою святкування нового року була зустріч 2021 року, минулий новий рік. Коли ми з родиною відпочивали у Буковелі. Син Сандрік цього року просить також провести новий рік у Буковелі. Але ми ще не вирішили, як святкуватимемо новий рік, у зв'язку з моєю кампанією #righttobeamother. Дуже багато роботи потрібно зробити до моєї майбутньої пресконференції напередодні фіналу Міс Світу.
Для мене Новий Рік — це завжди сімейне свято. Не важливо, де святкувати: вдома, в іншому місті чи іншій країні. Спочатку веселимося в галасливій компанії або тікаємо, щоб побути самим — головне, що разом.
Одним із найбільш запам'ятовуваних святкувань Нового Року була зустріч 2018 року. Ми зібралися всією сім'єю за містом, забронювали стіл у ресторані, спілкувалися та веселилися. Був вечір Моцарта та звучала жива музика. Молодшому братові тоді виповнилося 2 місяці, і його цей шум трохи хвилював, тому його треба було відвезти до тихого місця.
Спочатку кожен із сім'ї окремо виходив почергувати в холі з молодшим братом, поки решта сиділа за столом. Але ми розуміли, що сидіти за столом поки хтось один чергує - "не в дусі" всієї нашої родини. Тому було ухвалено рішення зустріти Новий рік разом та спуститися до холу. І ось всі з-за столу побігли о 23:58 до холу заміського комплексу, де ми опинилися сім'єю, без людей навколо, без живої музики… У нас був тільки годинник і одна пляшка шампанського, щоб разом "чокнутися" опівночі за Новий Рік! Це був наймиліший і найщиріший сімейний Новий рік!
Зізнаюся, не дуже люблю святкувати Новий Рік. Вся ця метушня навколо свята мене дуже напружує. А хочеться легкості та спонтанності. Пам'ятаю, як у 2009 році на Новий Рік ми з учасниками "Фабрики Зірок" виступали на Майдані, а потім поїхали відзначати свято кудись на оглядовий майданчик у Києві — у лімузині, з шампанським, це Наташа Могилевська зробила такий подарунок. Це було несподівано та по-справжньому весело.
Мені було 12 років і, як не дивно, я святкував його з друзями на квартирі (сміється). Я й досі не розумію, як мене батьки відпустили. Це було в маленькому містечку Олександрія, звідки я родом. Батьки дозволили мені до ранку тусити "зі старшаками", як говорилося в дитинстві, і ми до 9-ї ранку там веселилися, запалювали й танцювали. Це вже було середовище танцювального світу, тому ми мали свої спільні інтереси, спільну движуху. Було дуже круто та незабутньо.
Як не дивно, моє найкраще святкування Нового року було минулого року, коли ми з друзями закрилися у великому будинку разом зі своїми сім'ями та у повністю розслабленому стані пили шампанське, дивилися новорічний фільм за моєю участю "Мій дідусь — Дід Мороз", ділилися планами, не замислюючись ні про що! Цього року ми мріємо повторити ту саму атмосферу.
Кожен рік для мене знаменний, адже він робить мене сильнішим, приносить у життя яскраві фарби, щастя, любов та віру в себе. Тому новорічної ночі я намагаюся дарувати позитивні емоції зі сцени іншим людям. Корпоративи у Новий рік — традиція для мене та моєї команди. Так ми за ніч встигаємо привітати кілька колективів у різних місцях та подарувати щастя кожному присутньому.
Яким би яскравим не був період життя зараз, для кожного з нас цінні спогади з дитинства. Те саме почуття, коли пишеш листа Діду Морозу, потім чатуєш його біля вікна, щиро вірячи в те, що він залишить подарунки під ялинкою. Все це так зворушливо! Це ті моменти, які гріють душу у важкі моменти.
Насамперед хочеться, щоб наступний рік був здоровим і щасливим для кожного з нас, і щоб ми мали змогу звучати для свого глядача.
Найзаповзятливіше святкування було два роки тому. Я зустрічала Новий рік на сцені, ми були у Франції, і там була справжня казка. Я вперше в житті настільки сильно перейнялася атмосферою свята. Ми були в Куршавелі, а там багато гарного м'якого снігу, багато людей, усі будинки прикрашені гірляндами та на центральній вулиці пахне глінтвейном. Мені дуже подобалися заходи сонця. Я знала, що вони в горах дуже гарні, але не думала, що настільки. Було відчуття казки. Я це запам'ятала.
Декілька років тому, у мене був нелегкий рік та ще й скасовувався виступ у новорічну ніч. Тоді я зрозуміла, що хочу цього дня побути наодинці. Тому вирішила, що святкуватиму одна. Купила пляшку шампанського та банку шоколадної пащі. В очікуванні Нового року, ввімкнула для атмосферного настрою телевізор так, як квартиру я не прикрасила.
О десятій годині вечора мені дуже захотілося спати. Я вирішила, що тридцять хвилин подрімаю та піду витягувати шампанське з холодильника. І що ви думаєте прокидаюся я від криків на вулиці, дивлюся на годиннику 00:02!
Я маю традицію — кожен Новий рік я намагаюся святкувати в новому красивому місці. Кожне таке свято запам'ятовується і залишає багато прекрасних спогадів.
Але одного разу сталася стресова ситуація: 31 грудня через погодні умови мій літак затримали. Я дивом встигла на святкування Нового року, буквально за 10 хвилин до півночі опинилася на місці.
Звичайно, для артиста ідеальне святкування Нового року на сцені перед публікою. Два роки тому новорічної ночі я мав одразу три виступи. Як на зло, у різних частинах міста. Це був той ще квест і пригода встигнути вчасно вийти на сцену, відіграти та знову вирушити в дорогу. Але це було весело, адже поряд була улюблена команда.
Останнім часом для мене Новий рік означає, що ми виступаємо на сцені, співаємо, а потім лише починаємо святкувати. Цього року у нас навіть два виступи.
Скажу чесно, великих курйозів на корпоративах у нас не траплялося. Зазвичай, ми виступаємо для великих компаній. Єдине, що може здивувати – це місце проведення. Одного разу ми виступали в приміщенні синагоги.
Для мене, скоріш, Новий рік це не ніч з 31 грудня на 1 січня, а ніч з 1 січня на 2, а навіть вечір. Коли ми збираємося з родиною, після того як повертаємося з виступів. Це приємна атмосфера, однозначно, останнім часом це родинне свято: спокійне, радісне, світле. Олена готує свою коронну качку по-пекінськи, ми збираємося з родиною та найближчими друзями і проводимо цей час разом.
Alena: Найбільш незабутнім для нас став Новий рік, коли Тамерлан зробив мені пропозицію. Я не очікувала взагалі цього. У нас на той момент вже були серйозні, тривалі стосунки, але Тамерлан вибрав найнесподіваніший і від того приємний момент.
Tamerlan: Це було 8 років тому, ми відпрацювали концерти у Києві та поїхали зустрічати Новий рік до Черкас — до батьків Олени. На під'їзді до міста я попросив Олену вийти з машини, набрався сміливості та зробив пропозицію. Я вже не пам'ятаю, що казав, у мене був якийсь нескладний набір слів — переживав усе-таки, що відповість Альона (посміхається).
Alena: Я навіть пам'ятаю слова, які мені тоді Тамерлан казав: "Я дарую тобі цю обручку, щоб ти розуміла і була впевнена, що мої наміри серйозні". Тамерлан уміє робити сюрпризи. Після цього вчинку до мене прийшов душевний спокій, я була дуже щаслива. І є.
Tamerlan: Тепер черга Альони створювати незабутні емоції на Новий рік (сміється – ред.).
Ми з друзями поїхали відзначати Новий Рік на гірськолижний курорт! На той момент я на гірських лижах не вміла кататися. Мені та дітям, які були в компанії, взяли інструктора, і ми пішли вчитися на найменші схили. Спочатку все було непогано, а потім, за п'ять днів, інструктор вирішив, що я готова до "синьої траси". Коли ми піднялися нагору - щось пішло не так, я кудись звернула й опинилася на червоній трасі (траса для профі). Половину шляху я навіть, начебто справлялася! Але половину, що залишилася, летіла стрімголов вниз, збираючи шишки та синці по всьому тілу. Обійшлося без серйозних пошкоджень, за винятком ушкодженої самооцінки та фіолетового від синців тіла) Але з того часу, я волію святкувати Новий Рік у теплішому кліматі!
Я був студентом 2-курсу будівельного технікуму і водночас співав у вокальній студії "Прітендес" у Чернівцях. Ми з хлопцями вирішили так бурхливо відзначити прийдешній Новий Рік, що почали випивати 30-го грудня і трохи не розрахували. З усього пам'ятаю, що я заснув 31 грудня о 10 ранку, а прокинувся 1 січня ввечері.
Нещодавно Марина Моїсеєва розповіла про танцювальну культуру, свою студію та роботу з MONATIK.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: