Перша леді України Олена Зеленська опублікувала у своєму Instagram відкритий лист до представників світових ЗМІ. У ньому вона закликала закрити українське небо для російських ракет, літаків та гелікоптерів.
Звернення також опубліковано на сайті Офісу президента.
Олена Зеленська: Це моє свідчення з України. У те, що відбулося, неможливо було повірити ще трохи більше тижня тому. Моя країна була мирною, а мегаполіси, міста й села були сповнені звичного життя.
24 лютого ми прокинулися з оголошенням початку війни. Український кордон перетнули танки, у наш простір увірвалися літаки. Міста оточили ракетні установки.
Я свідчу: попри запевнення пропагандистів Кремля, які називають це вторгнення "спецоперацією", — це вбивство мирних людей!
Найстрашніше читати про жертв серед дітей. Про восьмирічну Алісу, яка загинула на вулиці Охтирки — дідусь намагався прикрити її своїм тілом. Або про Поліну з Києва, яка загинула від обстрілу разом із батьками. Про 14-річного Арсенія... У колись мирному передмісті столиці осколок поцілив хлопчику в голову, а швидка просто не змогла доїхати під вогнем.
Коли Росія вкотре скаже, що «не веде війну проти мирного населення» – я назву ці імена найпершими.
Я свідчу: наші жінки та діти тепер живуть у бомбосховищах та підвалах. Ви, певне, бачили ці знімки з київського та харківського метро, де люди лежать долі разом із малечею та домашніми улюбленцями. Для когось – ефектні кадри, але для українців уже тиждень — це нова страшна реальність. Є міста, у яких сім’ї не можуть вийти з бомбосховищ по кілька діб.
Наші діти вчать у підвалах уроки. І народжуються там, бо під землю мусили переміститися пологові будинки. Перша дитина війни, яка побачила не мирне небо, а бетонну стелю підвалу, з’явилася на світ у першу добу вторгнення. Тепер малюків, які у своєму житті ще не знали миру, вже кілька десятків.
Я свідчу: ця війна ведеться проти мирного населення не тільки обстрілами: люди, які залежать від постійного лікування та догляду, не можуть його якісно отримати.
Чи легко колоти інсулін у підвалі? А дістати під обстрілами ліки від астми? Не кажучи вже про тисячі онкопацієнтів, для яких відклалися життєво важливі хіміотерапія та опромінення.
Пабліки міст переповнені розпачем — відрізані війною, залишилися далеко від родичів і допомоги люди з інвалідністю, на кріслах колісних, лежачі хворі, самотні літні. Війна проти таких людей — подвійний злочин!
Наші шляхи переповнили біженці — у багатьох ваших країнах ви вже бачите цих стомлених жінок і дітей із болем в очах. Чоловіки довозять їх до кордонів і повертаються воювати. Адже попри весь цей жах українці не здаються.
Нападник думав, що захопить українські міста бліцкригом. Але несподівано для себе зустрів спротив не тільки української армії, а й усіх громадян. Україномовні чи російськомовні, українці різних політичних переконань, релігій, національностей об’єдналися перед вторгненням, як ніколи раніше.
Кремлівські пропагандисти хвалилися, що українці зустрінуть їх квітами, як визволителів. Але українці зустрічають їх коктейлями Молотова.
Жителі атакованих міст координуються у соцмережах і патрулюють будинки, допомагають самотнім, готують їжу, збирають ліки та амуніцію для захисників. Просто роблять свою роботу — в аптеках, магазинах, на транспорті, у комунальних службах — щоб життя продовжувалося й перемагало.
Дякую їм усім — зараз усі українці стали армією, і всі стали волонтерами. І це змішало плани нападника.
Я свідчу: хоч нападник приховує, але втрати російських військових сягають тисяч життів. Ми створили гарячу лінію для російських матерів, щоб вони дізналися – їхні сини не на навчаннях, як кажуть їм у Кремлі, а гинуть при спробі захопити Україну.
Я свідчу: Україна хоче миру! Але Україна оборонятиметься й ніколи не капітулює.
І що нам потрібно — закрийте небо! Зніміть нарешті білі рукавички, ви все одно не зможете зберегти нейтралітет. Бо наступним Путін може прийти до вас. Закрийте небо, а на землі ми самі впораємося.
У містах, де не вщухають обстріли, де люди опиняються під завалами та не можуть вийти з підвалів уже кілька днів, навіть щоб дістати їжу, нам потрібні коридори безпеки для надходження гуманітарної допомоги та виїзду мирних жителів у безпечне місце.
Користуючись нагодою, я звертаюся з проханням надати нам гуманітарну допомогу та подякувати тим, хто вже надає її. А також тим, хто прихистив у себе наших жінок і дітей. І дякую всім жителям ваших країн, які виходять на площі на підтримку України. Ми бачимо й цінуємо це!
Я звертаюся до вас, шановні представники ЗМІ інших країн: продовжуйте показувати, що в нас відбувається, і розповідати правду. В інформаційній війні, яку розгорнула Російська Федерація, яка спростовує навіть сам факт вторгнення, кожне свідчення надважливе.
А ще цим листом я свідчу й хочу донести до світу: війна в Україні — це не війна "десь там". Це війна у Європі й на кордонах із ЄС.
Україна зупиняє силу, яка вже завтра загарбницьким способом може увійти у ваші мирні міста.
Якщо не спинити Путіна, який погрожує розпочати ядерну війну, у світі взагалі не залишиться безпечного місця.
Я знаю, все це звучить як страшний сон. Але це наша з вами нова реальність. Ми живемо в ній. І не знаємо, скільки часу це триватиме.
Та ми обов’язково переможемо. Ми поруч і у нас є зброя. Вона називається єдність. Єдність у любові до України. Слава Україні!"
An Open Letter to the Global Media by Olena ZelenskaRecently, an overwhelming number of media outlets from around the world have reached out with requests for interviews. This letter serves as my answer to these requests and is my testimony from Ukraine.
What happened just over a week ago was impossible to believe. Our country was peaceful; our cities, towns, and villages were full of life.
On February 24th, we all woke up to the announcement of a Russian invasion. Tanks crossed the Ukrainian border, planes entered our airspace, missile launchers surrounded our cities.
Despite assurances from Kremlin-backed propaganda outlets, who call this a "special operation" — it is, in fact, the mass murder of Ukrainian civilians.
Perhaps the most terrifying and devastating of this invasion are the child casualties. Eight-year-old Alice who died on the streets of Okhtyrka while her grandfather tried to protect her. Or Polina from Kyiv, who died in the shelling with her parents. 14-year-old Arseniy was hit in the head by wreckage, and could not be saved because an ambulance could not get to him on time because of intense fires.
When Russia says that it is 'not waging war against civilians,' I call out the names of these murdered children first.
Our women and children now live in bomb shelters and basements. You have most likely all seen these images from Kyiv and Kharkiv metro stations, where people lie on the floors with their children and pets — trapped beneath. These are just consequences of war for some, for Ukrainians it now a horrific reality. In some cities families cannot get out of the bomb shelters for several days in a row because of the indiscriminate and deliberate bombing and shelling of civilian infrastructure.
The first newborn of the war, saw the concrete ceiling of the basement, their first breath was the acrid air of the underground, and they were greeted by a community trapped and terrorized. At this point, there are several dozen children who have never known peace in their lives.
This war is being waged against the civilian population, and not just through shelling.
To Continue Reading, Swipe Left.
Раніше ми повідомляли, що в Україні поступово відновлюється дистанційне навчання після россійського вторгнення.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: