Eyes: театральна притча казка від електронного артиста NEONKNIGHT

Eyes – дебютне музичне відео київського електронного артиста NEONKNIGHT. Це театральна притча про страхи, протиріччя та спокуси під час зустрічі зі своїми внутрішніми демонами.

NEONKNIGHT – сольний електронний проект Юри Шевченко, ex-вокаліста експериментального пост-рок колективу nousinthis. Після 10 років класичної інструментальної сцени артист змінив живі гітари на вінтажний аналоговий саунд, поринувши з головою в синтезатори та драм-машини. Незмінним для NEONKNIGHT залишається ліричний вокал, який тепер поєднується з агресивним ритмічним бітом.

Своїм основним натхненням музикант називає класичну епоху VHS 70-х і 80-х років.

Це були фільми, на яких я ріс в дитинстві та атмосфера яких мені здається найбільш крутою з усього, що я бачив. Велика заслуга в цьому тих величезних старих синтезаторів, які давали соковитий потужний звук, від яких мурашки бігають по спині. У мене величезна ностальгія за тим часом і логічно, що я став розвиватися в цьому ключі,
ділиться Юра.

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

Все про маніпуляції на ТБ у новому кліпі інді-поп групи Our Atlantic

VHS-натхнення перекочувало і в дебютне відео, режисуру якого музикант взяв на себе. Кліп Eyes успадкував фірмові риси кіноіндустрії тієї класичної епохи: контрастне світло неонових ламп, велика кількість туману та великі зернисті плани.

Я хотів відтворити ту атмосферу: бляклі неонові переливи, дим, туман і грубе плівкове зерно. Відео було нескладним за сюжетом, але було дуже важливим досягти тієї естетики і переживань, які я відчуваю від перегляду вантажного кіно.

За словами музиканта, найцікавіше у творчому процесі був спонтанний розвиток спочатку простої ідеї.

Сюжет прийшов до голови після відвідування київських рейв-вечірок. Там кожен зустрічається зі своїми внутрішніми демонами, і або віддається у владу своїм страхам і спокусам, або протистоїть їм. Ідея все більше обростала деталями і підтекстом, поки не стала театральною абстракцією з безліччю трактувань. Подивившись фінальну версію, я вже і сам не міг відповісти, хто ж є в відео жертвою, а хто – головним героєм. І це найкращий результат – я не хотів зняти простий та зрозумілий кліп. Мені хотілося дати глядачеві їжу і простір для роздумів.