Софі Марсо

У кіно Софі потрапила випадково: від однієї зі своїх подруг вона дізналася, що Клод Піното набирає підлітків для нового фільму, і вирішила за компанію сходити на проби. В результаті 14-річну Марсо вибрали на головну роль з кількох тисяч претенденток. В одну мить Софі стала зіркою. Фільм «Бум» мав грандіозний успіх, і незабаром було знято його продовження, за який Софі отримала премію «Сезар» у номінації «Кращий дебют і сама багатообіцяюча актриса».

У 16 років вона вже грає поруч з Жераром Депардьє і Катрін Деньов у фільмі «Форт Саган». У цей само час Софі Марсо підписала багатомільйонний контракт з найбільшою кінокомпанією Франції Gaumont. Однак скоро розірвала його: дівчина закохалася у польського режисера Анджея Жулавського і стало не до роботи. Компанія виставила неустойку - мільйон французьких франків, на виплату яких актриса витратила майже всі свої зароблені гроші.

Анджей був старший за Софі на 26 років. 24 липня 1995 у них народився син Вінсент. Однак пізніше Софі розлучається з Жулавським заради американського продюсера Джима Лемлі, з яким познайомилася у період роботи над «Хоробрим серцем». 13 червня 2002 народила від нього дочку Жюльєт. Шлюб, однак, теж розпався.

Першою англомовною роллю Софі була роль принцеси Ізабелли у фільмі Мела Гібсона «Хоробре серце». Коли Гібсона запитали, чому він вибрав Софі Марсо, той відповів: «Вона красива, вона француженка і вона хороша актриса».

У 1985 році Софі записує свій перший (і останній) альбом Certitude. Платівка провалилася, але шанувальникам Софі було цікаво послухати її виконання.

На сцені Софі дебютувала в 1991 році в «Еврідіці». За цю роботу вона отримала «Мольєра» (як відкриття театрального року). Два роки опісля повернулася в театр і грала в «Пігмаліоні». 

Навесні 1995 року Софі Марсо виступила у ролі режисера свого першого короткометражного фільму «Світанок навиворіт», сценарій якого написала під час зйомок у «Хороброму серці». Картину представили на відкритті фестивалю «Упевнений погляд» в Каннах.

Незважаючи на те, що вона стала однією з найпопулярніших актрис у багатьох країнах, їй довелося пережити і невдачі, та й нагород за свою професію у неї практично немає.

1996 року Софі написала напів автобіографічний роман «Брехуха», у якому вперше зважилася відверто розповісти про свої любовні переживання і який був розгромлений критиками. На сторінках роману Софі зізнається: «Статеве життя, що дуже рано почалося, зробило мене істеричною і вразливою, адже всі мої романи, як правило, закінчувалися сумно».

Сьогодні, крім кіно, Марсо грає в театрі, пише олією портрети улюблених письменників, серед яких Лев Толстой і Кафка.